Берліні прийняли рішення утриматися від організації повстання в Західній Україні, як приводу для нападу німецької армії на Польщу. Українці, перебуваючи під враженням пакту Ріббентропа-Молотова, відмовилися взяти участь у диверсіях на залізниці між Польщею і Румунією [24,с.162].
23 серпня 1939 р. у Москві було укладено договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом терміном на 10 років, який отримав назву “пакт Ріббентропа-Молотова”. До договору було долучено таємний протокол, який передбачав спільну радянсько-німецьку агресію, проти Польщі та її розподіл між Німеччиною і СРСР. У ньому зазначалося, що вразі територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити “по лінії річок Нарев, Вісла і Сян”. Також наголошувалося, що питання, чи є у взаємних інтересах бажання збереження незалежної польської держави і які будуть кордони цією держави, може бути остаточно з’ясоване лише протягом подальшого політичного розвитку [26,с.74].
«При підписанні договору про ненапад між Німеччиною і Союзом Радянських соціалістичних Республік дві договорюючи сторони обговорили в строгому конфіденційному порядку питання про розмежування сфер впливу інтересів в Східній Європі.
Це обговорення привело до наступних наслідків:
2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входили в склад Польської держави, кордони сфер зацікавлення Німеччини і СРСР будуть приблизно проходити по лінії рік Нарева, Вісли і Сяну.
Питання розглядалося в інтересах збереження незалежності Польської держави і які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно визначеним тільки в ході дальшого політичного розвитку…
4. Цей протокол буде збережений двома сторонами в таємниці.» [ 2,с. 153].
Друга світова війна, яка почалася 1 вересня 1939 р.,зумовила четвертий розділ Польщі, СРСР і Німеччиною та спричинилося до возз’єднання західноукраїнських земель. Розвиток радянсько-польських відносин в період 1934-1939 рр. залежали від європейських країн, які часто міняли свою зовнішню політику.
Висновки
ХХ століття обумовлювалось значними змінами на політичній карті не тільки Європи, але й світу. Відбулася зміна співвідношення сил після радянсько-польської війни, яка проходила в 1919-1920 рр., основне завдання Радянського Союзу та Польщі було спрямоване на стабілізацію стосунків між цими двома державами. Між ними було укладено Ризький мирний договір, який був спрямований на стабілізацію відносин між ними. Подальші радянсько-польські взаємини розвивалися в контексті реалізації цього договору.
В період 1921-1925 рр. Польща намагалась створити антирадянську блокаду із Прибалтійських країн. Але ця спроба була приречена на поразку. Складна політична ситуація, яка складалась в Європі сприяла польсько-радянському зближенню.
Ситуація змінилася після приходу Ю.Пілсудського на пост глави держави. 1926 р. в Польщі почав панувати санаційний режим. В цей період відбуваються переговори що до підписання пакту про ненапад. Шлях до підписання якого був довгим і вкритий перешкодами, які були спричинені суперечками двох держав, що відігравали на політичній арені не останню роль. Після підписання пакту про ненапад наступним кроком у радянсько-польському зближені проходили в період реалізації пакту . позитивному розвитку відносин СРСР та Польщі, сприяла зміна сил, що було зумовлене зміцненням Німеччини.
Новий етап в радянсько-польських відносинах розпочався у 1934-1939 рр. Характерним для цього періоду було загострення відносин між СРСР та Польщею, що було спричинене переговорами щодо Східного пакту. Важливим епізодом для обох країн була Мюнхенська змова, яка була спрямована як проти СРСР так і проти Польщі. Але ситуація на політичній карті Європи зміцнювалася з кожним днем, що і спричинило до погіршення відносин з Польщею. Погіршилися відносини не тільки з СРСР , а також з Німеччиною. Однією з подій, яка суттєво вплинула на радянсько-польські відносини, це підписання пакту Ріббентропа-Молотова.
Україна в період радянсько - польських відносин (1921-1939 рр.) займала важливе місце,що було зумовлене її геополітичним розташуванням. Вона брала участь у всіх політичних справах,які відбувалися в двох державах.
Список використаних джерел та літератури
Ольшанський П. Н. Риський мир. - М .: Наука, 1969. – с. 159
Из секретного дополнительного протокола к советско - германському договору о ненападении 23 августа 1939 //Христоматия по истории юних и западньіх словян.Мінськ 1991,Т-3., Т-2,с.413
Монографії та назв статей
Склипик А. Польсько-советские переговори 1934 г. по вопросу о балтийськой дикларации // Соведское Славяноведения. - 1976. - №2. - С. 32-37
Галицька-Дідух Т. Дипломатична боротьба та українське представництво на Ризькій мирній конференції (1920-1921)// Український історичний журнал. - 2001. - №6. - С.100-110
Гетьманчук Ю . Укрїнське питання в радянсько-польських відносинах 1921-1939рр. //Автореферат на здобуття наукового ступення доктор історичних наук. – Лівів, 2004., с.32
Дашкевич В., Ковальський Т., Лопатнюк С.(ПНР) Опыт периодизации истории польсько-советских отношений 1917-1965гг.// Соведское Славяноведениє. - 1970, С.28-42
Дембеки С. Советский Союз и вопросы польськой политики равновесия в предвери и пакта Риббентропа-Молотова 1938-1939 годы// Отечественая история. - 2001. - №2, С.79-80
Зашкільняк Л. Історія Польщі . Львів, - 2002, с.752
Історія Центрально-Східної Європи //Ред. Зашкільняка Л. Львів,2001,с.660
История Польщи Т. 3- М., Т.2 1958, с.662
Иванорв Ю. Реакция в Москве на переворот Ю. Пилсудського в Польше в мае 1926 года. по материалам Архива внишней политики РФ .// Новая новейшия История. - 2006, №1, с.253-261
Лопатнюк С. Государствений переворот в Польше 1926 года и иностранниые госсударства // Вопросы истории-1969,№2,с.200
Манусевич А.У истоков «Санации» (о воен. Перевороте в Польше 1926 г . Докум. Очерк.)// Новая и новейшая история. - 1974, №3, С.141-159
Манусевич А. «Санация» у власти (о воен. Перевороте в Польше 1926, Документ. очерк).// Новая и новейшая история. - 1986, №1, С.255
Манусевич А. Трудный путь к Рижському мирному договору 1921г.