де були переказані ідеї товариства Соединенных Славян (32). Драгоманов же, характеризуючи духовну атмосферу й перші враження буття, згадує в своїй автобіографії «дядька офіцера», що брав участь у таємному товаристві Соединенных Славян. (33) Отже, зазначені зв'язки фактично можуть бути доведені, хоча вже Драгоманову було видко і ту різницю, яка розмежовувала українських федералістів 20-х рр. від їхніх наступників, що стали вже зовсім на український ґрунт, зв'язалися з ним міцно і свої федералістичні ідеї виводили вже од свого народу, а не од абстрактної за тодішніх часів слов'янщини й слов'янських симпатій. Сама вже постать Лукашевича і участь у політичних конспіраціях таких людей, як Падура, свідчать, що під ті зв'язки, які вже бачив Драгоманов, тепер можуть бути підведені міцніші підстави.
Але вони пояснюють і те, чому масонство на Україні привернуло до себе неласкаву урядову увагу далеко раніш, ніж це сталося в Росії. Масонські ложі на Україні заборонено вже 12 березня 1819 р., тоді як у Польщі черга на заборону прийшла аж 25 вересня 1821 р., а по всій Росії — тільки 1 серпня 1822 р. (34) Були, видко, якісь причини до такого ступенювання в репресивних заходах проти однієї й тієї самої організації. І причини ці полягали саме в тому ґрунті, до якого мусила доторкатись, щоб животіти, навіть така негнучка організація, як масонство. Соціальні й національні різниці, які на Україні були глибші й виразніші, спрямовували тутешнє масонство, навіть проти волі його, в політичне русло і надавали йому певного національного забарвлення. Масонство на Україні, природно, силою речей і обставин, виходило з меж невиразного містицизму й набувало виразно політичних форм, гуртуючись під таємницею форм і перероджуючись у таємні товариства з визвольними завданнями. Разом з тим масонство на Україні виявляє тенденцію принаймні стати українським масонством зі щиро національною метою визволення вже свого народу. Певна річ, що такий напрям, оскільки він виказував себе одразу ж, не міг не вколоти боляче урядових аґентів. Вони відчували небезпеку і заздалегідь дали собі з нею раду своїм звичайним методом. Тим-то останніх етапів своєї еволюції масонство на Україні не дійшло і так-таки й не перетворилося на українське: цю природну еволюцію спинено, і вона пішла іншими шляхами — через відомі вже нам таємні товариства.
Але, навіть спинившись на початку дороги, масонство на Україні свою роль відіграло і повинно бути згадано в розвитку української національної ідеї. Через нього-бо XVIII ст. зі своїми ще свіжими автономістичними традиціями й змаганнями подає руку національно-громадському українському рухові середини XIX ст. Це одне з малих, не кожному видних і не досліджених іще, проте все ж таки неодкидних кілець, що з них складається неперервний ланцюг розросту й розвитку української ідеї в нашому минулому.
Бібліографія
1 Василенко Н, П. Очерки по исторіи Западной Руси й Украины. — Київ, 1916. — С. 70—71.
2 Сковорода Г. С. Собрание сочинений. — Т. 1. — СПб, 1912. — С. 35.
3 Начальная дверь ко христианскому добронравию. — Сионский Вестник. — 1806.
4 Сумцов Н. Ф. Житие Сковороды, описанное другом его М. И. Ковалинским. // Киевская старина. — 1886. — IX. — С. 106—107.
5 Пыпін А. Н. Русское масонство. — Петроград, 1996. — С.516. Пор. Иконников. В. С. Кіев в 1654—1855 гг. — К., 1904. — С. 72.
6 Пероговскій В. Масонскія ложи в Житомире. // Киевлянин.—1879 — ч. 27. (Передрук з «Волынских Ведомостей»).
7 Аskenazy Symon. Rosya-Polska. Lwow, 1907. — С. 95.
8 Пыпін А. Н. Русское масонство. — С. 520.
9 Аskenazy Symon — С. 95.
10 Іbid., с. 96.
11 Коробка Н. И. Польскія общества 20-х годов й декабристы. Збірка «О минувшем». СПб., 1909. — С. 199. Офіційне «Донесеніе Следственнаго Комитета» про польські таємні товариства див. у збірці Б. Базилевського (Богучарського) «Государственныя преступленія в Россіи в XIX в.». — Т. 1. — СПб., 1906. — С. 70—94.
12 Коробка Н. Польскія общества. — С. 210,
13 В статті И. С. Рябініна «Польское масонство», надрукованій у II томі відомого видання «Масонство в его прошлем и настоящем» (Москва, 1915), є відомості про ложі, яких не зазначено в «Хронологическом указателе» при книзі Пипіна. Це ложі у Вишнівці, в Дуклі та в Дубні на Волині й деякі інші.
14 Павловскій И. Ф. Масонская ложа, ея участники й арест их. «Труды Полт. ученой Архивной комиссии». — Т. 1. — С. 71—72.
15 Про полтавську та київську ложі досить докладні відомості у Павловського И. Ф. «Масонская ложа в Полтаві» (одбитка з VI вип. «Трудові. Полт. уч. арх. комиссіи»). — Полтава, 1901; Семевский В. И. Политическія й общественныя идеи декабристов. — СПб, 1909. — С. 296—313.
16 Князь Рєпнин, високо освічена й гуманна людина, був одружений з родичкою останнього гетьмана українського Розумовського і ставився добре до діячів українського руху, напр., до Котляревського, згодом до Шевченка. З кіл, до Рєпнина близьких, вийшла також перша друкована історія України, що належала Дм. Бантиш-Каменському.
17 Семевский В. И. Политическія и общественныя идеи декабристов, — с. 303, У відомих «Записках» Селецького («Киевская старина», 1884 р. — Кн. VIII. — С. 280) знаходимо кілька рядків, присвячених описові будинку, де містилась київська ложа. Характерна одна деталь з історії ложі Соединенных Славян: намісним майстром у ній був Леонтій Дубельт — той самий, що згодом, покаявшись, був начальником