“Четвертое крещение в славянах, - пише історик, - точно до нас не принадлежит и есть первое на Руси, чрез нир Михаила митрополита и показали чуде Евангелие. Сие по летом во время Оскольдово, который от грек Рос именовал и 867-м году крещение приял, яко Бароний из Недрино и Куропалата в том и 867-м сказуем тако: «Рос, князь скифский, часто на места поморские нападая, около Чернаго моря разорел и то него в Константинополи бедствие немало. Рос той и цармо Михаило послово прислал и святое крещение испросил».

Далі вміщено знайомий нам переказ про чудо з Євангелієм. Цю подію Татищев відносить до 886р.

Найцікавішим епізодом з наведених В.М.Татищевим є лист патріарха Фотія, написаний на третє літо після хрещення Русі адресований київському князю та митрополиту Михайлу Сирину. Державця названо Володимиром, що вводить документ в розглянуту вище категорію текстів, які поєднали ім’я “рівно-постольного” князя з іменами Фотія ат Михайла. В дійсності ж адресатом листа мав бути Аскольд.

Цей текст містився в утраченому Новгородському зведенні, виписки з якого В.М.Татищеву передав А.Ф.Хрущов. З цих виписок історик запозичив деякі ідомості, критична перевірка яких дає підстави вважати їх доброякісними документами. Лист про який повідомляє В.М.Татищев дійсно був написаний Фотієм, але не у 991р., а у 863р., і адресований не Володимиру, а Аскольду. Визнання цього факту знімає всі джерелознавчі труднощі та сумніви. Відомості про цей лист витримують критичну перевірку і добре накладаються на тогочасну історичну обстановку. Вони вносять істотні доповнення в самі знання щодо візантійсько-руських взаємин у середині ІХ ст.

Наталія Полянська-Василенко вважає, що хрещення відбулося не за цісаря Михайла ІІІ та патріарха Фотія, а за цісаря Василія І та патріарха Ігнатія. Вона пише, що “питання про охрещення Київської Русі за князювання Аскольда можна визнати за доведене”. За н.Полянською-Василенко можна сказати, що коли Київський князь просив у Царгороду місіонерів, природно, цісар міг вислати св.Кирила.

Б.О.Рибаков вважає, що християнами в середині ІХ ст. стали переважно представники давньоруської соціальної еліти. Самий факт хрещення розглядається ним як такий, що мав безпосереднє значення для дальшого розвитку Русі в цілому. Ще у 1956р. Б.О.Рибаков визнавав акт хрещення кульмінаційним пунктом в історії Аскольдової держави. “Редактор “Повісті временних літ”, - писав він, - з якихось міркувань приховав від нас цю подію і приписав хрещення Русі князю Володимиру Святославину. При цьому літописна розповідь вступила в протиріччя із включеним до літопису текстом договору 944р., де прямо говориться про християнську Русь та про св.Іллі в Києві”.

Посилаючись на Фотія, Константина Багрянородного та на деякі вітчизняні джерела, Б.О.Рибаков упевнено стверджує існування Руської митрополії, створеної за часів Аскольда.

У 1963р. ця концепція знайшла завершене формулювання. Б.О.Рибаков твердить, що в перші редакції “Повісті временних літ”, прилучення Русі до християнства було віднесено до середини ІХ ст. Дослідник вважає, що то був центральний елемент усієї концепції твору, рішуче деформований пізнішими редакторами. Винуватцем фальсифікації вважається Мстислав Володимирович, автор або натхненник третьої редакції “Повісті временних літ”, виконаної близько 1118р. Саме тоді з рукопису Нестора зникли всі відомості про християнство русів у 860-870-х роках за патріархів Фотія та Ігнатія, які повинні були в його оповіданні кореспондувати з переказами про християнство в Моравії та Болгарії. На їх місце висунулося хрещення Русі вівсю апостольним Володимиром, тезком Володимира Мономаха, а першими християнами до загального хрещення названо варягів”

Б.О.Рибаков утримувався від викладу власних, заявлених в друку поглядів, обмежившись лише однією фразою: “Перші відомості про християнство у русів припадають на 860-870-і роки”.

М.Ф.Котлер пише, що “факт прийняття нової віри у 60-х роках ІХ ст. невеликою групою русів – князем і його найближчим оточенням не дає жодних підстав для поширюваних останнім часом тверджень, буцімто християнство на Русі було запроваджено не за Володимира, а на сто років раніше – за Аскольда. Він пише: “Прагнення щоб там не було відсунути якомога далі у часі ті чи інші події і процеси здавна властиве дилетантам”.

Розділ IV

Дата Аскольдового хрещення. Звернімося до уточнення дати першого хрещення Русі. Це питання породило в науковій літературі гостру дискусію. Найбільшу плутанину вносить текст Константина Багрянородного. З його оповідання випливає, що Русь була навернена в правління Василя І Македонина, тобто, після 867р. Порфирордний хроніст підкреслює, що акт хрещення відбувся після і в наслідок угоди, укладеної Василем з Аскольдом. Оскільки точна дата останньої відома (874р.), то виходить: християнство в нашій країні було запроваджено архієпископом рукопокладеним патріархом Ігнатієм незабаром після названого року.

Цей висновок рішуче спростовується енциклікою Фотія – головним джерелом, що є в розпорядженні науки. Фотій був усунутий з патріаршого престолу 25 вересня 867р. – одразу ж після вбивства Михайла ІІІ. На жаль, окружне посланіє Фотія не має твердої дати, але написане, безсумнівно, ще до його падення. Більшість дослідників відносять цей документ до 866 або 876, але виключно через хибно усвідомлену “обережність”.

У пізнішій літературі традиції XVI-XVII ст., репрезентованій М.Кромером, Ц.Баронієм, І.Гізелем та ін., виникла ще одна версія, за якою хрещення русі і рукопокладення митрополита в Київ припадають на час другого понтифікату Фотія, тобто після смерті Ігнатія (жовтень 877р.). так у Густинському літопису читаємо: “В то же время, по смерти Игнатия,