римськими провінціями і країнами Сходу перш за все Індією і Китаєм. Знахідка кісток верблюдів у Неаполі Скіфському на городищі Чайна дослідники зробили припущення про те, що каравани з східними товарами доходили до Центрального і Північно-Західного Криму. Активність скіфських племен зросла за час правління Савромата І. Це призвело до необхідності підсилення оборонних рубежів Європейського Боспору. Під натиском Риму Савромат І здійснив проти скіфів ряд успішних воєнних операцій, відмічених монетними випусками із зображенням Ніке у вінку а на другій стороні – міської брами з вежами і полоненого який стоїть на колінах. Деякі дослідники – зокрема А.А. Масленников вважає що на монетах зображена міська брама Неаполя Скіфського [8;с.107-108]
У І – початку ІІ ст. до н.е. починається переселення сарматських племен, це переміщення зв’язане із запустінням пізньоскіфських поселень в Північно-Західному і частково в Центральному Криму. В Південно-Західному Криму і Неаполі зростає кількість поховань з сарматськими рисами обряду. В останній чверті ІІ – першій чверті ІІІст. н.е. Неаполь Скіфський являв собою велике слабо укріплене землеробське поселення, в північній частині якого був комплекс адміністративних та інших будівель. В некрополі отримали розповсюдження вирублені в скалі склепи, близькі по конструкції і оформленню господарських. Мали зв’язки з Боспором і південнопонтійськими центрами серед отолового посуду переважає продукція боспорського і херсонеського виробництва [9; с.29].
5. Загибель Малої Скіфії у ІVст. н.е.
Приблизно в середині ІІІст. до н.е. в степах від Уралу до Дунаю почалася справжня катастрофа, яка призвела до пере креслення етнополітичної карти регіону. В цих подіях вирішальну роль зіграла організація “новин алан” яка на той час уже переселилася у Передкавказзі. Один із походів міг привести до загибелі Неаполя, а до цього вторглися в Північно-Західний Крим взяли Південно-Донузлавське городище і розгромили пізньоскіфські поселення в долинах ріки Альми, Качі і Салгіра. В Неаполі скіфському знахідки, середини третьої чверті ІІІст. н.е. можуть свідчити про локальні вогнища проживання населення яке використовувало будівлі легкого типу. До цього часу можливо відносяться і ряд поховань по периферій могильників в простих, ґрунтових і відбійних могилах, а також деяких вирубаних в скалі [8; с. 116-117].
В кінці ІІІ – поч. IVст. н.е. з’являється знаки повторного включення території південно-західного Криму в систему воєнно-політичних і економічних відносин Херсонеса.
В ІVст. н.е. в південно-західному і центральному Криму зростає кількість поховань в ґрунтових склепах з великою кількістю античного імпорту і озброєння, посуду і других предметів Черняхівської культури. Можна припускати, що попереднє населення було повністю інкорпоровано у склавшийся гото-аланський союз, де домінувала північнокавказькі етнічні елементи. Ці події були останні штрихами політичної історії Великої і Малої Скіфії [8; с.117].
Висновок
Історію Скіфії можна умовно поділити на чотири основні етапи:
Скіфія у Північному Кавказі. Ішкуза
Розквіт степових скіфів – Велика Скіфія
Занепад Скіфії. Утворення в Криму Малої Скіфії
Загибель Малої Скіфії
Під час першого етапу політичної історії Скіфії скіфи перебували на Північному Кавказі та Кубані. Саме тут сконцентровано переважна більшість скіфських курганів VІІ-VІст. до н.е. Більшість дослідників вважає, що саме тут знаходилось легендарне царство Ішкуза, з якого скіфи чинили напади на Закавказзя та Передню Азію. Цікаво, що серед знайдених у цих курганах типово скіфських речей багато виробів близько-східного походження із золота і срібла. Вони потрапили до скіфів під час грабіжницьких походів у Закавказзя і Передню Азію. Під час перебування на північному Кавказі і Кубані скіфи здійснюють походи проти сусідніх держав. Першу згадку про похід скіфів маємо в ассирійському джерелі, що датується 744р.до н.е. У цей час Ассирія зазнавали нападів скіфських загонів вершників. Згодом скіфи стали союзниками Ассирії і допомогли їй в боротьбі з повсталими мідійцями. Коли мідійці обложили ассрійську столиці Ніневію “Величезне скіфське військо на чолі з царем Мадієм, сином Прототія розбило мідян”. Скіфські вершники могутньою хвилею прокотилися через весь Близький Схід і зупинилися на кордоні з Єгиптом. Єгипетський фараон Псамметіх І навіть змушений був відкуповуватися від них багатими дарунками. Про ці походи свідчать не тільки письмові джерела, а масове поширення типових скіфських наконечників стріл VІІст. до н.е. на землях від Кавказу до східного кордону Єгипту. Скіфами було зруйновано уратська фортеця Тайшебаїні, яка знаходилась на пагорбі Карміл-Блур під Єреваном. При розкопках знайдено чисельні скіфські наконечники стріл. У той час як на Північному Кавказі розкопано сотні ранньоскіфських поховань у степах Північного Причорномор’я відкрито невелику їх кількість – це поховання переважно рядових общинників. Після заснування грецьких торгово-ремісничих міст наприкінці VІІ у VІст. до н.е. на північному узбережжі Чорного моря між греками і лісостеповими землеробами встановилися тісні торгові контакти. Однак, торгові шляхи із півночі до грецьких колоній чорноморського узбережжя перетинали степ. Військовий контроль над торговими шляхами давав великий зиск кочовим скіфам. Саме вигоди транзитної торгівлі зумовили переміщення центру Скіфії з Передкавказзя на нижнє Дніпро. Число скіфських пам’яток в степах Північного Причорномор’я різко зросло наприкінці VІст. до н.е. і досягло максимальної кількості у ІVст. до н.е. Після встановлення контролю над Північним Причорномор’ям Скфія зазнала нападу величезного перського війська на чолі з Дарієм І Гістапом. Це сталося за свідченням Геродота близько 514р. до н.е. Дарій І зібрав величезне різноплемінне військо яке за свідченням Геродота налічувало 700 тис. воїнів. І через наплавний міст вступив у Скіфію. Скіфам не вдалося створити союз проти персів з сусідніми племенами. Скіфське військо поділилося на три частини