Українська історіографія

В українській історіографії дана тема практично не розроблялася, хоча результати політики Габсбурзької династії мали наслідки і на території України, хоч не прямий а опосередкований наслідок, але, вони мали вагомий внесок на розвиток політики і дипломатичних відносин у Європі, та формування нових політичних союзів.

Оскільки Україна в даний період була складовою Речі Посполитої, зв’язаною союзними відносинами з Габсбургами, то волею досі вона виступала за політичною згодою Варшави і польського короля як союзник Габсбурзької династії у її спробах створити наднаціональну імперію на Заході Європи.

За площами Габсбургів, їх імперія мала включити всі землі західноєвропейських держав, тоді як корона Речі посполитої мала поширитися на Велике Князівство Московське, Швецію та Балкани, і спільними зусиллями вигнати турок з Європи. [5, 38с.]

Однак, не дивлячись на згоду Варшави відносно союзницьких відносин з Габсбургами українське населення і українська православна шляхта особливо після заключної у 1596, Люблінської унії почала здійснювати опір ополиченню і окатоличенню. Це привело до масових повстань, що змусило відтягнути польські сили від допомоги Габсбургів. Особливо це проявилося у правління короля Жигмонта ІІІ Августа (1585-1632). Отже, не дивлячись на союзницькі відносини польського сюзерена з Віднем, козацький стан та українська еліта вела відкриту боротьбу з Польщею, вносячи свій внесок у загальноєвропейський контекст стримуванню агресії держав осі: Мадрид – Відень – Варшава та унеможливлюванню спроби становити посильно католицизм .[9,8с.]

Однак, все ж таки серед не багатьох дослідників тематики даного століття все ж є науковці, які займаються темами, які опосередковано торкаються династії Габсбургів. Справа в тому, що XVI – XVII століття це доба їх панування над тогочасним світом, тому люба подія, не говорячись вже про якусь країну не проходила без їх втручання.

Великий внесок зробив Дьомін О. в дослідженнях власно межі XVI –XVII століття. Він розкривав у своїх дослідженнях гегемонію іспанської гілки Габсбургів, та боротьбу між власне Іспанією та її бувшими королівськими територіями – Нідерланди, які відстоювали свою незалежність від іспанської корони, одночасно показував шлях Англії у її морській політиці, що поклало початок створенню Британської імперії. Саме на даному етапі він розкрив політику Тюдорів, династії, що правила в Англії, сформувавши головний принцип Лондона - не допускати посилення континентальної держави, створювати поритет у Європі.[3,с.370]

Дятлов В. в своїх працях головний акцент приділяє на розвиток релігійних воїн та протистояння, що мало в своїй основі релігійну ворожнечу. В своїх дослідженнях він в основному торкається першої половини XVI століття подій , що відбувалися в Священній близькій імперії, у період першого десятиліття кровопролитної конфесійної війни між лютеранами та католиками.[29,с.280]

Домоницький В. описує вже події козацьких воїн з 1591 по 1603р. проти Польщі під проводом Косинського, Любоди та Наливайка, то дипломатичні зносини Запорізької Січі з Габсбурзьким імператором Рудольфом ІІ та папською курією відносно участі козаків у війнах проти турок.[25,с.50]

Дашкевич Я. показує зв’язки України з найбільш Західними державами – Португалією та Іспанією. Основою цих зв’язків була боротьба з турками та визволення невільників з турецької неволі.[25,с.110-118]

Мохун С. та Мельниченко І. у своїх працях торкаються вже проблем участі козаків у конфлікті Тридцятирічної війни, як найманців, то зображують, що в цю добу релігійна ворожнеча XVI століття, у XVII набрало іншої форми – національної. Саме це можна пояснити участь православних козаків на стороні католицької династії Габсбургів проти протестант, тоді як на власній території козаків відбувається боротьба з католицькою Польщею – безпосереднім союзником Габсбургів.[46,с.180]

Багато праць, що торкалися участі запорізьких козаків у війнах Європи, відносин козацької республіки у XVI – XVII століттях, то рецепції України в Європі написав Д.Наливайко. власне він показав, що релігійна війна, що велась в період 1618-1648рр., включає також у себе і події цих років в Східній Європі. Він доказує, що релігійна війна яка закінчилася у 1648р. Вестфальським миром мало продовження у Східній Європі, завершилося лише у 1686р.”вічним миром” [42,с.211].

Сергійчик В. у своїх працях теж описує участь козацьких військ у Європі та показує безпосередньо участь українців в Тридцятирічній війні. Він наводить пряму лінії повстань 1625р. під приводом Жмайла, 1630р. Трясило та 1637 – 1638рр. Остриниці – Гуні, що співподають з походами Христіана IV в 1625р. у Тридцятилітній війні, відставкою Валленштейна та обмеженням допомоги поляків для допомоги Фердинанду ІІІ в 1630р., то формування коаліції Густавом – Адольфом ІІ, а також перемог у війні на користь Франції проти Габсбурзької Іспанії у 1638р.. він показав що події на Україні впритул до 1648р. безпосередньо торкалися Тридцятирічної війни.[43,с.110]

Борон О. в своїх працях досліджував виключно участь запорізьких козаків у війнах Європи. Він особливо ретельно торкався теми досліджень служби козаків під командою генералісимуса Альбрехта фон Велленштейна на службі Фердінанда ІІ Габсбурга, показуючи їх надзвичайні якості, особливо знамениту запорізьку піхоту. Він показав, що саме війни у Європі створено основний костяк майбутньої армії Богдана Хмельницького.[7,с.45]

Барвінський Є. розкрив повністю причину зносин цісаря Рудольфа ІІ Габсбурга та папи Климента VIII з козаками в 1593 і 1594 роках, то причини приїзду імперського посла Еріха Лясоти на Січ. Цією причиною була австро-турецька війна 1591-1603рр., то спроба Відня відвоювати у Отаманської Порти всю Угорщину.[9,с.11]

Вергун І. у своїх працях спеціалізував виключно теми участі козаків у боях