Курсова робота

Розвиток сільского господарства на України 1860-1905 р

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА І ЇЇ НАСЛІДКИ………………..………….5

1.1.Кінець кріпацької неволі і земельні наділили селян………………………….5

1.2.Заробітки, оренда і недоїмки селян після реформи.………………………. ..10

1.3. Збезземелювання селян при скасуванні кріпосного права…………………13

2. РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СІЛЬСКОГО ГОСПОДАРСТВА ПІСЛЯ

РЕФОРМИ…………………………………………………………………………17

2.1.Розширення сільськогосподарського виробництва…………………………17

2.2.Співвідношення сільськогосподарських угідь і проблеми

господарювання………………………………………………………………..20

2.3. Використання багатопілля та інших досягнень агротехнологій….……….25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..……………………………………..39

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….41

ВСТУП

Період розвитку сільського господарства на Україні з 1860 року по 1905 рік відокремлюється двома основними факторами. З одного боку звільненням селян від кріпацької залежності і в зв’язку з цім великими змінами яки відбулися у зв’язку з цім у сільському господарстві. Як писав Н. А. Некрасов: “Распалась цепь великая, распалась и ударила, одним концом по барину, другим по мужику». З іншого боку цей період відокремлюються революцією 1905 року яка теж внесла свій вплив на розвиток селянства. Це вельми цікавий період у розвитку сільського господарства, який на України проходив де кілько інакше, ніж в Росії та заложив основи подальшого розвитку сільського господарства.

У 60-70-ті роки XIX ст. землеробське виробництво сільських господарств пройшло дві стадії розвитку. Стійке співвідношення у передреформений час між орною землею поміщиків та селян було порушено. Про-тягом першого пореформеного десятиріччя висів хлібів на панській ріллі скорочувався. У 70-ті роки поміщики стали пристосовувати свою госпо-дарську діяльність до нових умов, що призвело до посилення зем-леробського виробництва.

В історіографії історії сільського господарства чітко вирізняються три етапи: І - дореволюційний, II - радянський (1920-1980-ті роки). III - сучасний (1990 - 2005 роки). Кожен з них характеризується певними акцентами у висві-тленні питання, зумовленими загальною суспільно-політичною ситуацією та пов'язаним з нею ступенем свободи наукової творчості.

На межі ХІХ-ХХ ст. вже можна було підбивати певні підсумки здійснен-ня реформи 1861 р. Тому в цей час з'явилася численна література з аграрної проблеми. Коло авторів було надзвичайно широким: від землевласників-практиків до професійних агрономів, економістів тощо. Не менш обширною була й ідеологічна палітра: від консерваторів до радикалів. Привертає увагу й жанрове розмаїття: особисті враження, практичний досвід, аналіз статистич-них обстежень, законодавства, інше. Ці роботи дратувалися в часописах, збір-ках статей, виходили окремими книгами. Усе це породжує бажання розібра-тись у різноманітних поглядах на одну проблему, оцінити реалістичність окремих прожектів з огляду на наявний історичний досвід.

Консервативний напрямок репрезентували, як правило, автори дво-рянського походження. Стурбованість представників дворянської історіо-графії викликала мобілізація, тобто купівля-продаж, поміщицької землі, наслідком якої було "оскудєние'' - перехід дворянської землі до представ-ників інших станів. Критичне становище поміщицького землеволодіння передбачалося подолати різними шляхами: призупиненням відчуження ма-єтків родових дворян на користь представників інших станів; передачею в адміністративне керування дворянськими маєтками до налагодження справ в залежності від їхнього стану. Ті ж, хто розумів неминучість товарно-капіталістичної еволюції сільського господарства, бачили вихід у переході до інтенсивного машинного господарства.

СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА І ЇЇ НАСЛІДКИ

Кінець кріпацької неволі і земельні наділили селян

Селян, як відомо, вирішено було звільнити з землею -(інакше надійти, утім, було б і неможливо — запросто спалахнув би всеросійський селянський бунт). Для визначення розміру надягла Росія була розділена на 3 смуги: 1) нечорноземну, 2) чорноземну і 3) степову. Кожна зі смуг підрозділялася по цінності надягла, що селянам належало викупити, на «місцевості». Для перших двох смуг були встановлені два розміри наділів: максимальний і міна- % малята. Крім того, за загальним правилом, поміщик, при бажанні, міг удержати, «відрізати» у селян при дачі їм надягла до 1/3 зручних земель. Розмір цих відрізків, у середньому, для 36 корінних російських губерній був 18,1%, у чорноземній смузі (21 губернія) 26,2%. Але по окремих губерніях він доходив чи ледве не до 50% (у Самарської 44%, у Саратівської 41%).

Земля, відповідно до одностайної вимоги поміщиків, визнана була їхній повною приватною власністю, а кріпаки — безземельними наймачами (орендарями) цієї чужої землі. Однак, за кріпаками було визнало урядом право на одержання надягла з маєтків їхній колишніх панів.

Надяг цей складався з двох частин: 1) садиби з двором і 2) сільськогосподарські угіддя-ріллі, лугів, вигону й ін.; те й інше селяни одержували в «постійне користування» за оброк (найману плату) на користь землевласників. За добровільною згодою між поміщиком і селянами, останні могли весь чи наділ садибу викупити в землевласника у власність, при чому скарбниця робила їм свою підтримку, сплачуючи за них гроші поміщику і розстрочуючи сплату ними боргу скарбниці на кілька років.

Самі розміри надягла були встановлені за наступними правилами. Уся Росія розділена на три великих смуги; 1) промислова нечорноземна, у котру ввійшли серединні підмосковні губернії і ті, котрі лежать па північ, північний захід і почасти північний схід від Москви. Такі губернії: Московська, Костромська, Ярославська, Тверська, Новгородська, Петербурзька й ін., де при кріпосному праві селяни знаходилися по більшій частині на оброку; 2) чорноземна смуга, у якій переважало панщинне ведення поміщик господарства, укладало в собі хлібородні губернії південної Великоросії і середнього Поволжя, як Тамбовська, Тульська, Курська, Орловська, Пензенська, Симбирська й ін.; 3) степова смуга, де великої частини велося саме просте господарство на знову розораній цілинній землі, складалася із самих південних губерній Новоросії і Малороссії, як Харківська, Херсонська й ін.

У нечорноземній смузі надяг був визначений у різних умовах: від 3 до 8 десятин на чоловічу («ревізьку») душу: у чорноземній він був від 3 до 10 дес. і у