операцій «Оверлорд» (повелитель) — форсу-вання протоки Ла-Манш. Через два тижні на півдні Фра-нції (у м. Марселі) проведено операцію «Енвіл» (ковад-ло). Війна на два фронти, чого особливо побоювалося гіт-лерівське керівництво, для Німеччини почалася тільки в 1944 р.
На завершальному етапі війни в Європі радянськими військами була проведена Берлінська операція (16 квіт-ня 8 травня 1945 р.). Кульмінацією битви став штурм рейхстагу. 2 травня 1945 р. гарнізон Берліна склав зброю, а 8 травня в передмісті Берліна Карлхорсті в прису-тності представників командування союзних держав було підписано Акт про беззастережну капітуляцію нацистсь-кої Німеччини. Так завершилася небувала за своїми мас-штабами і жорстокістю кровопролитна війна в Європі 8.
Зі звільненням України розпочалася відбудова зруйнованого війною господарства. Основні зусилля були зосереджені передусім на відновленні роботи шахт, рудників, електростанцій, промислових підприємств; вжито заходів для повернення фахівців народного господарства в Україну, демобілізації їх з армії, реальні й трудові ресурси були спрямовані з усых регіонів СРСР в Україну. На селі відновлювалися колгоспи, родгоспи, МТС.
«Досить складним було становище в Західній Украй Керівники ОУН—УПА, усвідомлюючи неминучість перемоги СРСР, передбачали, що скоріше всього німці вступлять в контакт із західними державами, щоб уникнути радянської експансії. Такі думки спонукали їх до необхідності боротьби з більшовиками. На цій підставі ОУН організувала широку агітаційно-пропагандистську роботу під гаслом «за самостійну Україну без більшовиків і москалів», всіма силами протидіяла мобілізації місцевого населення в радянську армію, його депортації, розправі з греко-католицькою церквою. Використовуючи терор проти партійно-радянських працівників, правоохоронній органів, командного складу радянської армії, ОУН—У прагнула показати свою силу і вселити страх у населенню розплатою за підтримку радянської влади.
В результаті населення західноукраїнських земель за-знало важких випробувань. Жертвами диверсій та бойо-вих зіткнень стали тисячі мирних мешканців. Крім того, сподівання керівництва ОУН—УПА на перемогу у бо-ротьбі з радянською владою виявилися марними.
ВИСНОВКИ
Після закінчення Другої світової війни переважна більшість українських земель опинилася у складі однієї держави — УРСР.
Україна вперше офіційно увійшла в світове співтова-риство, що було засвідчено рішенням міжнародних кон-ференцій держав антигітлерівської коаліції в Ялті й Потсдамі, її участю в заснуванні ООН та іншими міжна-родними акціями.
Перемога над нацистською Німеччиною, незважаючи на величезні людські жертви та матеріальні збитки, по-родила в українському народі сподівання на майбутнє поліпшення життя. З відновленням радянської влади за-кінчився період невизначеності для населення, яке під час війни перебувало на окупованій території. Встанов-лення на місцях командно-адміністративної системи по-клало край сподіванням на краще життя. Очікування українців на соціально-політичні зміни, демократизацію суспільного життя, ліквідацію колгоспної системи, «по-м'якшення» ідеологічного режиму не справдилися. Більше того, багатьох людей було піддано утискам беріївських каральних органів, під підозрою знаходилися майже всі, хто перебував на окупованій території (обме-ження стосувалися щодо прийому на роботу, зарахування у вищі навчальні заклади, просування по службі тощо). З січня 1944 р. з Західної України була розпочата де-портація осіб, підозрюваних у зв'язках з організаціями націоналістів: декількома етапами -100 300 членів ОУН—УПА. Загалом цей період став відчутним для захід-ноукраїнських земель, які, об'єднавшись нарешті зі свої-ми братами на Сході, опинилися водночас відгороджени-ми від звичайної для них європейської політичної та культурної традицій. Незважаючи на це регіон отримав поштовх для модернізації та розвитку всіх сфер життя.
Український народ в роки Другої світової війни ви-явив неабиякі потуги в боротьбі з фашизмом, у намаган-ні вибороти свою державність. Розчленованість українсь-ких земель між різними державами, участь українців у їх збройних формуваннях, вимушеність воювати один проти одного ще раз переконала національні політичні сили у необхідності боротьби за створення незалежної Української держави.
Література
1.Андрусяк І., Петренко Є. Блиск і злиденність української національної демократії: Політологічне ессе. — К., 1999.
2.Багринець В. М. Коли і як виникли назви Україна, українці. — Ужгород,
1997.
3.Бандера С. Перспективи української революції: Збірник творів. — Мюн-хен, 1978,
4.Бар М., Зеленоокий А. Війна втрачених надій: Український самостійний
рух у 1932—1945 рр. //УЇЖ. -1992. - №6.
5.Белебеха І. Україна і комунізм. Кн. перша. — Харків, 2000. Білас І. 6.Репресивно-каральна система в Україні 1917—1953: Суспільно-політичний та правовий аналіз. — К., 1994. — Кн. 1.
7.Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР
(1917--1941 рр.). - К., 1999.
8.Брайчевський М. Вступ до історичної науки. Навчальний посібник. - К., 1995.
9.Бугай М. Ф. Депортації населення з України в 30—50 р. Ужгород, 1990. — №1.
10.Греченко В. А., Ярмиш О. Н. Україна в добу раннього тоталітаризму. -Харків, 2001.
11.Лисенко А. С. Религия й церковь на Украине накануне й в годы Второй мировой войны. — Вопросы истории. — 1998. — № 4.
12 Литвин В. М. Україна на межі тисячоліть. — К.: Альтернативи. - 2000.
13.Малик Я., Вол Б.,Чуприна В. Історія української державності. — Львів, 1995.
14 Світленкос П. Історія України — Львів, 1995.
15.Пуфлер Е. Партійна система незалежної України: особливості формуван-ня, тенденції подальшої трансформації. - К.: Вид-во УФПР, 1997.
16.Ржешевский О. А. Война й дипломатия. — М., 1997.
17.Розумний М. Політичний вибір України. - К.: Смолоскип, 1999.
18.Розумний М. Українська ідея на тлі цивілізації. - Київ, 2001.
19.Савельєв В. Л. 50—80-ті - час пошуків і втрачених можливостей // Про минуле заради майбутнього. - К., 1989.
20 Семиряга М. Й. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941. - М.: Выс-шая школа, 1992.