У царських курганах, таких, як Чертомлік і Солоха, знайдені поховання насильно вбитих людей — дружини пануючи, дружинників, слуг. З цими близькими до царя людьми також клали в могилу багато майна. Недалеко від царських гробниць виявлені поховання конюхів, а поруч з ними в спеціальних ямах — поховання коней. Це були верхівкові коні пануючи: на вуздечках у них золоті, срібні і бронзові прикраси. Зустрічаються в царських скіфських курганах залишки похоронних колісниць і запряжних коней, на яких возили візок із трупом пануючи.

Частина предметів, знайдених у похованнях скіфських царів і знаті, зроблена скіфами, але багато речей виготовлені грецькими майстрами, що жили в грецьких колоніях — містах Північного Причорномор'я.

Особливо цікаві для історика предмети, на яких зображені картини з життя скіфів: військові епізоди, сцени чи побуту полювання.

Скіфи поставляли в грецькі міста Північного Причорномор'я зерно, шкіри, худобу, рабів і в обмін на них одержували ювелірні вироби, вино, олія і т.п. Гроші від торгівлі з греками складали важливу статтю доходів скіфів.

Кургани рядових скіфів — невеликі земляні горбки висотою до 1 м. Усередині виритий колодязь з невеликою катакомбою — нішею для по- кійника. У похованнях простих скіфів немає дорогих грецьких речей, золотих прикрас. Але і тут для небіжчиків залишали м'ясо, а поруч клали ніж з кістяною рукояткою. У чоловічих похованнях зустрічається зброя, а в жіночі-невигадливі прикраси і знаряддя праці.

Скіфи-кочівники жили в кибитках, переносних юртах. Глиняні модельки скіфських кибиток були знайдені при розкопках, а зображення скіфських юрт — одному зі склепів у Керчі. Слідів від поселень кочівників не збереглося. Зате археологам добре відомі неукріплені поселення землеробських племен скіфів, особливо в околицях міста Ольвії і по нижньому плині Дніпра.

Геродот відзначав відсутність укріплених поселень у скіфів. І дійсно, перше значне укріплене городище в них з'явилося тільки наприкінці V в. до н.е., тобто пізніше того часу, коли Геродот подорожував землі скіфів.

Це городище знаходилося на левом бережу Дніпра, на землях сучасних сіл Каменкі, Велика Знаменка, Запорізької області. Воно займало величезну біля 12 км2— і було обнесено земляним валом і ровом. По гребені вала в стародавності йшла кладка із сирої цегли. У південній частині городища було споруджено додаткове зміцнення — цитадель, останній притулок у випадку нападу ворогів; разом з тим цитадель була і найбільш багатою частиною городища: тут жила скіфська знать. У IV-III вв. до н.е., тобто у ту епоху, до якої відносяться кургани, городище було головним ремісничої, а можливо, і політичним центром усієї Скіфії. Тут виготовляли залізні знаряддя праці, предмети кінського убору, бронзові наконечники стріл і різні прикраси. Виробу ремісників-металургів були призначені не тільки для жителів городища, але і для широкого продажу.

До кінця III в. до н.е. територія, зайнята скіфами, значно скоротилася. З заходу скіфів відтіснили фракійські племена, що прийшли з Балканського півострова, через Дон у степу Північного Причорномор'я просунулися сармати. В володінні скіфів залишилися лише степовий Крим і невеликий район по Нижньому Дніпру і Бугові. Під натиском сарматів центр скіфського царства був перенесений з Нижнього Дніпра в Крим. Столицею стало місто Неаполь на ріці Салгіре (на східній окраїні сучасного Сімферополя). Ця так називана «Мала Скіфія» проіснувала до кінця III в. н.е.

У цей час відбуваються значні зміни в господарстві і культурі скіфів. Основним заняттям більшості скіфських племен стало землеробство. Продаж хліба грецьким містам північного Причорномор'я приносив велику частину доходів скіфської знаті. Бачачи, як вигідна заморська торгівля для грецьких міст, скіфи не раз намагалися захопити ці міста.

У культурі пізніх скіфів сильно стало позначатися грецький вплив, з одного боку, і вплив сарматських племен — з іншої. Під впливом сарматів змінилося озброєння (з'явилися довгі мечі і списи), окремі предмети побуту і прикраси скіфів. Місто Неаполь за зразком грецьких міст був укріплений могутньою оборонною стіною з вежами. У ньому побудували приватні і суспільні кам'яні будинки, на площі поставили статуї. Представників царського роду стали ховатися в кам'яному мавзолеї, побудованому в міської стіни Неаполя, а рядових скіфів — на цвинтар недалеко від міста.

Часті війни скіфів із грецькими містами і військові зіткнення із сарматськими племенами, що просувалися на захід, сильно послабили скіфське царство. Наприкінці III в. н.е. скіфське царство було завойовано німецькими племенами (готами й іншими), що прийшли з Прибалтики. Скіфи були частково знищені, частково злилися зі сторонніми племенами. На рубежі V—VI вв. н.е. на частині території, раніше зайнятої скіфами, розселилися слов'янські племена.

Наприкінці III ст. до н. е. під натиском сарматів скіфи відійшли до Нижньої Наддніпрянщини і у Степовий Крим. Тут утворилося нове державне об'єднання — Мала Скіфія зі столицею в Неаполі (залишки цього міста знаходять на околицях Сімферополя). У III ст. до н. е. Мала Скіфія внаслідок нападів сарматів з півночі і римлян з півдня припинила існування.

3 III ст. до н. е. в Північне Причорномор'я зі сходу почали проникати сарматські племена (також іранського походження). За два століття вони захопили межиріччя Дону і Дніпра, а згодом — Дніпра і Дністра. Шість століть вони правили у степах Північного Причорномор'я, мали зв'язки з