Із сарматськими племенами, які вже у II ст. до н.е. захопили межиріччя Дніпра і Дону, а на рубежі нової ери -Дніпра і Дністра, пов'язаний великий період стародавньої історії українських земель. Ці племена домінували в степах Північного Причорномор'я впродовж шести століть.

Багато дослідників, починаючи з античних часів, відзначали спорідненість іраномовних племен скіфів та сарматів, близькість їх побуту та звичаїв. Останні також були скотарями і вели кочовий спосіб життя: розводили табуни коней і стада великої рогатої худоби, отари овець та займалися полюванням. Сармати були вправними ремісниками.

Найбільшого розвитку сарматське суспільство досягло у I столітті н. Е. Воно перебувало у перехідному стані від докласових відносин до класових. Військова організація сарматів, як зазначали римські історики, була на дуже високому рівні. Їх озброєним вершникам ніхто не міг чинити гідного опору.

Проте із середини III століття н. е. Сарматів витіснили з причорноморських степів вихідці з Північної Європи -готи.

ВИСНОВКИ

Археологічні розкопки, окремі писемені джерела (передусім грецькі) свідчать, що серед народів, які колись населяли українську землю, першими на шлях державотворення в першому тисячолітті до н.е. стали кочові племена Північного Причорномор'я -скіфи, сармати та ін.

Скіфи мали високу матеріальну культу-ру, істотно вплинули на хліборобське населення лісостепової України. Торговельні і дружні зв'язки, яки вони мали з іншими племенами та греками-колоністами сприяли розвиту торгівлі та ремесел. Це прискорило формування станово-класового суспільства, сприяло зародженню державної традиції.

ЛІТЕРАТУРА