В зазначений період в Росії склалися об"єктивні передумови для здійснення народної революції, а також сформувалася реальна сила, спроможна розв"язати глибокі соціально-економічні суперечності революційним шляхом. Цією силою був пролетаріат. На початку ХХ ст. посилюється революційна боротьба робітників, які під керівництвом соціал-демократичних організацій переходять від економічних страйків до політичних. Під впливом революційної боротьби робітництва посилюється селянський рух.

Пожвавлення національного руху сприяло виникненню національних політичних партій Якщо на перших етапах українського національного руху (дворянський та різночинський) він виявив себе здебільшого в спробах загальноосвітнього виховання мас та утвердження їх національної самосвідомості, то роки першої буржуазної революції 1905-1907 рр. характеризуються бурхливим зростанням чисельності українських соціалістичних і буржуазних партій, що намагалися мирними та немирними шляхами втілити в життя свої політичні, економічні та культурно-освітні програми. У радянській історіографії існувала упереджена характеристика їх у різко негативному плані як "націоналістичних" та контрреволюційних. Між тим ця породжена в часи сталінщини і продовжена в часи застою концепція далеко не відповідає історичній правді. Хоча національне питання займало різне місце в програмах цих партій, воно завжди стояло поруч і нерозривно з найважливішими політичними і соціально-економічними вимогами того часу.

Ліберальнодемократичний рух в Україні, як і в усій країні, набув опозиційного характеру. В умовах загального революційного піднесення на Україні посилюється національний рух, спрямований проти шовіністичної-великодержавної політики царського уряду, за вільний розвиток рідної мови, культури й літератури.

Було б спрощенням характеризувати українські партії суто з негативного боку. Адже ,наприклад, в 1905-1907 рр. український визвольний рух не пішов шляхами націоналізму (про що й свідчить, зокрема, багатонаціональний склад членів і керівництва партій), а торував шлях українського демократичного руху. Їх діяльність багато в чому заклала підвалини нових дружніх відносин між народами.

Питання формування та діяльності в Україні різних партій та організацій в 1900-1917 рр. до теперішнього часу розроблені в науковій літературі недостатньо.

Існує два підходи до проблеми визвольного руху в Україні: перший - класовий, ленінський, за яким національне визволення та національна рівність можливі тільки на основі революційних соціально-економічних перетворень, знищення панування поміщиків та буржуазії, та другий - національний, за яким на першому місті стоїть досягнення національної свободи, на базі якої планується подальше вирішення соціально-економічних проблем.

В деяких виданнях за останні роки зроблена спроба відійти від таких полярних підходів і надати об"єктивний аналіз позиціям і ролі в українському визвольному руху політичних партій різної орієнтації. Розділ 1 Політичні партії в Україні на початку ХХ ст. 1. Політизація робітничого та селянського руху в Україні. Створення загальноросійських партій Складовою частиною суспільно-політичного життя кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст. був робітничий і селянський рух в Україні.

У 90-х роках ХІХ ст. загострення класових суперечностей в Росії сприяло виходу на політичну арену пролетаріату. За 1880-1894 рр. в Росії відбулося 678 страйків і заворушень, з них 110 виступів в Україні. У ході страйкової боротьби у робітників вироблялися елементи політичної свідомості, з"являлося відчуття пролетарської солідарності. Вихованню політичної свідомості пролетаріату сприяла діяльність соціал-демократичних груп та гуртків.

Величезне значення в поширенні марксистських ідей і утвердженні марксизму як самостійного напряму в суспільній думці Росії, в тому числі й України, належить першій російській марксистській організації "Визволення 6 праці", заснованій у 1883 р. в Женеві Г.В. Плехановим. До неї входили: Засулич, Аксельрод, Дейч, Ігнатов. Протягом 1883-1894 рр. Члени групи "Визволення праці" переклали російською мовою й видали понад 20 творів К.Маркса й Ф.Енгельса.

Видавані групою твори Маркса й Енгельса, а також Плеханова нелегально перевозилися в Росію і розповсюджувалися в багатьох містах, у тому числі й на Україні. Група мала зв"язки з революційними гуртками різних міст Росії, в тому числі Києва, Одеси, Харкова, Катеринослава, листувалася з ними, діставала від них грошову допомогу. Під впливом діяльності групи "Визволення праці" й наростання робітничого руху у Росії стали виникати перші марксистські гуртки і групи.

Наприкінці 80-х на початку 90-х років ХІХ ст. виникли марксистські гуртки на Україні - в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі. Вони складалися переважно з інтелігентів, студентів та учнів середніх навчальних закладів, робітників. Одним з перших виник соціал-демократичний гурток робітників Києва у 1889р. У 1891 р. студенти Київського університету утворили "Російську групу соціал-демократів". Керували нию Я. Ляховський, Б. Ейдельман.

Швидкий розвиток капіталістичної промисловості, зростання чисельності робітників, дедалі активніша діяльність соціал-демократів по керівництву їх боротьбою сприяли піднесенню робітничого руху на межі століть стала його політизація. Поряд з економічними стали виникати і політичні страйки, насамперед страйки присвячені 1 Травня. 8 Важливою подією в історії революційної боротьби були Харківська маївка 1900 р., яку організували соціал-демократи.

У відозві до робітників "Перше травня" були висунуті вимоги: свобода спілок, страйків, зборів, слова, друку, недоторканість особи, встановлення 8-годинного робочого дня для всіх робітників, обов"язкове державне страхування та ін. Але через недостатню організованість соціал-демократів і через те, що план став відомий властям, які змістили на вулицях війська, план повністю здійснити не вдалося.

Цей виступ Харківських робітників наочно показав, що робітники не тільки доросли до політичної боротьби, а що вони її уже розгортають під гаслом : "Геть самодержавність". У 1901-1902 рр. революційний рух наростав. А в 1903 р. переріс у загальний страйк Півдня Росії. Всього, за неповними даними, в 1903 р. страйки і демонстрації