Контрольна робота з модулю

«Філософські проблеми державного управління»

Інноваційна модель розвитку української державності у XXI столітті

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….3

4. Наука й організація інноваційної діяльності…………………………15

Списик використаних джерел…………………………………………….19

ВСТУП

Важливішою ланкою організаційно-еко-номічного механізму управління національною економікою є управ-ління інноваціями. В сучасних умовах суспільного розвитку інновації мають сприяти інтенсивному розвитку економіки, забезпечувати гармонічний суспільний розвиток, приско-рення впровадження у виробництво останніх досягнень науки і тех-ніки, сприяти подальшому розвитку суспільства

З цієї точки зору слід детальніше розглянути, що ж таке іннова-ції і в чому полягає їхнє особливе значення для розвитку суспільства

Інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління та одержання економічного, соціаль-ного, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

Інновації є об'єктом розгляду різних наук. у філософії досліджуючи інновації, пов'язані з новими знаннями і вирішенням суперечностей.

Згідно з вимогами часу основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами мають стати розробка й реалізація державної політики, спрямованої на структурну модерні-зацію господарського комплексу, якнайшвидший його перехід на ін-новаційний шлях розвитку і становлення України як високотехнологічної держави. У Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір» підкреслюється, що «стимулювання науково-технологічного розвитку, реалізація структурно-інновацій-ної стратегії повинна стати однією з визначальних цілей уряду. Вер-ховної Ради, органів виконавчої і представницької влади на місцях», а також, що «держава може стати безпосереднім провідником інно-ваційного розвитку, замовником і організатором досліджень і розро-бок на найбільш сучасних напрямах науково-технічного прогресу». Отже, пріоритет інноваційного розвитку країни й активна роль держави у процесі структурних перетворень визначено на найвищому державному рівні. Інноваційний розвиток наразі стає не лише «національною економічною ідеєю», а й тактикою держав-ної економічної й гуманітарної політики.

Слово інновація утворене з латинського «новація» (новизна, нововведення) і англійського префікса «ін», що означає «в», «введення». Отже, у перекладі з англійської «інновація» озна-чає «введення нового, відновлення».

Впровадження нового у господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація — це нововведення, яке пов'язане з науково-технічним прогресом (НТП) і полягає у відновленні основ-них фондів і технологій, в удосконалюванні управління й покращен-ні економічних показників підприємства.

Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підви-щення якості та кількості продукції, появи нових товарів і послуг.

У ринкових умовах інновації охоплюють усю економіку, вклю-чаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівни-ків) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації й кооперації праці)

Методологія системи представлення інновацій в умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт зі збору, обробки й аналізу інформації про науку й інновації в межах Організації економічного співробіт-ництва і розвитку було створено Групу національних експертів з показників науки і техніки, яка розробила «Порадник Фраскаті» («Стандартна практика, що пропонується для обстеження дослі-джень і експериментальних розробок»). Цей документ отримав таку назву завдяки тому, що першу версію рекомендацій було прийнято в м. Фраскаті. Він періодично уточнюється, що зумов-лено змінами у стратегії науково-технічної політики на націо-нальному й міжнародному рівнях, в організації наукових дослі-джень і розробок. Останню редакцію «Порадника Фраскаті» прийнято в 1993 р. Вона містить основні поняття, що стосуються наукових досліджень і розробок, їхнього складу і меж; методику виміру чисельності персоналу, зайнятого дослідженнями й роз-робками тощо.

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що втілюється у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або ж удосконаленого технологічного процесу, що ви-користовується в практичній діяльності або в новому підході до со-ціальних послуг.

Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формулю-вання мети, структури й обсягу подальших досліджень. Саме тому ми приділяємо таку увагу дослідженню сутності базового поняття «інновація», яке має відповідати ряду вимог.*

пріоритетний інноваційний проект — інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;*

інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підпри-ємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє й реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, об-сяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % від загального обся-гу продукції і (або) послуг;*

інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, орга-нізацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми влас-ності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комуні-кативні, юридичні, освітні тощо).

Слід відзначити, що, по-перше, інновація у своєму розвитку (життєвому циклі) змінює форми, просуваючись від ідеї до впрова-дження. Перебіг інноваційного, як і будь-якого іншого процесу, зу-мовлений складною взаємодією багатьох чинників.

По-друге — це також вельми актуально для України, — рух від інновації до підприємництва. У деяких публікаціях ця теорія одер-жала назву інноватики. Вже всередині самої інноватики з'явилися нові самостійні напрями: формування нововведень, опір нововве-денням, дифузія (поширення нововведень); адаптація до них людини й пристосування їх до людських потреб; інноваційні організації; прийняття інноваційних рішень тощо. У наведеному перелікові складових частин інноватики відсутні деякі важливі елементи, такі, наприклад, як ринок нововведень, інноваційні стратегії. У інших ро-ботах зроблена спроба узагальнити основні концепції інноваційного розвитку, проте деякі з них не враховано повною мірою, зокрема концепції циклічності інноваційного й економічного розвитку, дер-жавного регулювання інноваційних процесів.

Під інновацією мається на увазі об'єкт, не просто впровадже-ний у виробництво, а впроваджений успішно і такий, що приносить прибуток. За результатами наукового дослідження