У залежності від об'єкта і предмета дослідження інновації мож-на розглядати:*

як процес (Б. Твісс, А. Койре, П. Пінінге, В. Раппопорт, Б. Санта, В. Кабаков, Г. Гвішіані, В. Макаров та ін.);*

як систему (Н. Лапін, Й. Шумпетер);*

як зміну (Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек та ін.);*

як результат (А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич).

Крім того, інновації є об'єктом розгляду нових наук. При цьому філософи, досліджуючи інновації, наголошують на нових знаннях і вирішенні суперечностей. Психологи насамперед розглядають конф-лікти, що виникають при цьому, способи їхнього вирішення й си-нергетичні ефекти, яких досягають команди інноваторів. У технічних науках акцентується увага на технологічному боці змін принципово нових технологій. В економічній науці фіксується не лише процес впровадження, а й широкомасштабне рентабельне використання но-вовведення.

Інноваційні процеси розглядаються як процеси, що пронизують усю науково-технічну, виробничу, маркетингову діяльність вироб-ників і врешті-решт орієнтовані на задоволення потреб ринку. Най-важливішою умовою успіху інновації є наявність самого інноватора-ентузіаста, захопленого новою ідеєю й готового докласти максиму-му зусиль, аби втілити її в життя, і лідера-підприємця, котрий, ризи-куючи, узявся за проект, знайшов інвестиції, організував виробницт-во, просунув новий товар на ринок і тим самим реалізував свій ко-мерційний інтерес.

2. Мета та принципи регулювання інноваційної політики

Як свідчить світовий досвід, визначення національних пріори-тетних напрямів розвитку науки і технологій складається з трьох взаємозалежних процесів: формування головної стратегічної мети держави, облік загальновизнаних світових пріоритетів та відобра-ження національних особливостей, специфіки країни. Урахування досвіду розвинених країн у той час, коли Україна перебуває на шля-ху пошуку підходів та інструментів, що змогли б забезпечити стій-кий економічний розвиток, має надзвичайно велике значення.

Становлення нової господарської системи вносить корінні зміни у наше уявлення про пряму залежність між «обсягом вироб-ництва» і реальним потенціалом економіки, передусім за рахунок підвищення ролі знань. Знання мають можливість приумножувати ре-зультати господарської діяльності значно ефективніше, ніж будь-який інший виробничий фактор. На зміну традиційній діючій концепції конкурентноздатності держави, орієнтованій на обсяги, питому вагу та темпи зростання ВВП, приходить поняття перспективної конку-рентоспроможності, яка визначається рівнем використання нових технологій.

Мета державного регулювання на кожному історичному етапі розвитку економіки залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від ступеня загального розвитку економіки. Класичний набір цілей державного регулювання економічно розвинених країн передбачає наступні складові: ;*

економічне зростання,*

повну зайнятість;*

економічну ефективність;*

стабільний рівень цін;*

економічну свободу;*

справедливий розподіл доходів;*

економічну забезпеченість;*

збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Для України необхідно виділити пріоритетну економічну мету, яка б відповідала новостворюваному ринковому механізму господа-рювання й відображала національні інтереси.

Цю мету можна деталізувати відповідно до напрямів реалізації економічної політики держави. Так, наприклад, для розвитку вироб-ництва слід використовувати інструменти структурного та інвести-ційного регулювання, для оздоровлення фінансового стану економі-ки мають використовуватися інструменти фінансово-бюджетного та грошово-кредитного регулювання.

Розробка системи державного регулювання включає також ви-значення найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і завдань на перспективу, в т. ч. соціальних орієнтирів, основних пропорцій і структурних зрушень, а також найбільш ефективної соціально-економічної політики, яка сприяє їхній реалізації. При цьому визначення економічної мети має здійснюватись для країни в цілому, окремих її регіонів, сфер економіки, територіально-ви-робничих формувань, виходячи з нагальної необхідності задово-лення потреб суспільства, наявних ресурсів і визначених пріори-тетів розвитку.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-еко-номічних, організаційних і правових умов для ефективного відтво-рення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації но-вих видів конкурентоздатної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики є:*

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;*

визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;*

формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;*

створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;*

забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кре-дитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;*

ефективне використання ринкових механізмів для сприяння ін-новаційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-ви-робничій сфері;*

здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологіч-ної кооперації, трансферу технологій, захист вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;*

фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, подат-кової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;*

сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;*

інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;*

підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Важливим також є принцип забезпечення єдності стратегічного й поточного державного регулювання, оперативності останнього. Стратегічне державне регулювання має загальнодержавне значен-ня. Його мета — збереження економічного й соціального стратегіч-ного курсу держави, який закладається до програми реалізації реформ, національних, цільових, комплексних та інших програм. З метою додержання стратегічного курсу державою складається й контролюється перелік ресурсів, які мають стратегічно важливе зна-чення. Поточне державне регулювання має на меті забезпечити реа-лізацію стратегічного курсу в умовах конкретної економічної й полі-тичної ситуації, що зумовлює гнучкість системи державного впливу. Оперативне поточне державне регулювання спирається на податко-ву політику, емісійну, кредитну, бюджетну, соціальну та інші види економічної політики. У межах поточного регулювання Уряд Украї-ни формує державний бюджет, визначає основні напрями податко-вої політики, а також характер зовнішньоекономічної політики (шляхом розробки митних тарифів, експортних квот тощо). Усі ці складові частини державного управління економікою мають бути взаємопов'язані й здійснюватися систематично, аби забезпечити реалізацію стратегічного курсу держави. Важливим принципом дер-жавного регулювання є дотримання вимог