У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати
Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад
Реферат
Грубий пошук
Точний пошук
Вхід в абонемент
Курсова робота
Дипломна робота
Магістерська робота
Реферат
Контрольні роботи
Реферат
-
Утворення центральної ради
27
час в радянській історіографії їй давали однозначну
оцінку -як буржуазно-націоналістичного, антидемократичного органу
української буржуазії, що не міг представляти інтереси українського народу.
Вважаємо за необхідне зупинитися на окремих із цих питань
Отже, Центральна Рада утворилася 4 березня 1917 року[3] на зборах
київської групи Товариства Українських Поступовців, яке складалося, в
основному, з інтелігенції. Спочатку вона нараховувала кілька десятків
чоловік. Потім, у квітні, відбувся Український Національний Конгрес, на
який прибули делегати від українських політичних партій та організацій. На
ньому було перебрано Центральну Раду. Впродовж травня - липня 1917р. вона
поповнилася делегатами від цілого ряду всеукраїнських з'їздів: селянського,
другого військового, робітничого. Склад Центральної Ради збільшився до 600
чоловік. Таким чином, вона поступово трансформувалася в демократичний
орган. Враховуючи те, що продовжувалася війна, організувати більш
демократичні її вибори було практично неможливо.
Тому можна стверджувати, що з цілому склад Центральної Ради відображав
ту соціально-політичну ситуацію в Україні, що склалася після лютого 1917
року. Провідну роль в її політиці відігравала інтелігенція. Це цілком
звичайне явище в кожній цивілізованій країні, бо управління державою, а тим
більше її будівництво, вимагає неаби яких знань. Основу Центральної Ради
становили середні та заможні селяни, в липні 1917 року вона поповнилась
національними меншинами. Вони одержали 30 % у Центральний Раді і 18 із 58 –
у Малій Раді, що виконувала функції президії. Крім того у виконавчому
органі Центральної Ради – Генеральному Секретаріаті, який з червня 1918
року почав виконувати функції уряду автономії. В Україні була посада
Генерального секретаря міжнародних справ. Його заступники були
представниками трьох найбільших меншин України: російської, єврейської,
польської. За політичним складом Центральна Рада була багатопартійною. До
неї входили партії українських соціал-демократів, есерів, соціалістів-
федералістів, ППС представники, більшовики. Отже, з самого початку свого
існування український парламент став на шлях політичного плюралізму[4].
1.2 ПРАГНЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ.
Центральна Рада спершу вважала головною метою відродити національну
державність у формі автономії України у складі Росії. Остання ж
розглядалася нею не як унітарна держава, а як союз рівноправних автономних
держав. Ідея повної державної незалежності той час ще не знаходила
підтримки у Центральній Раді. Перші реально вагомі кроки на шляху до
відродження української державності були зроблені у травні 1917 року, коли
Центральна Рада скликала І Всеукраїнський військовий з(їзд, який зажадав
від Тимчасового уряду надання Україні автономії і створення української
національної армії. Разом з тим, уже на з(їзді найвпливовіші політичні
партії Центральної Ради – УСДРП і УПСР припустились величезної помилки,
виступивши проти створення постійної національної армії. Їм вдалося
провести на з(їзді свою революцію, у якій проголошувалась необхідність
заміни постійної армії народною міліцією
Таке рішення було дуже небезпечним, тому що в умовах війни і боротьби
за відновлення української державності лише національна регулярна армія
могла стати її опорою та гарантом від зовнішньої загрози[5].
1.3 УНІВЕРСАЛ. ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ.
Відомо, що російський Тимчасовий уряд надто вороже - ставився до
українських національно-визвольних змагань, проводив відверту шовіністичну
політику. Однак втримати закономірний процес українського відродження йому
було не під силу. Свідченням цього стало прийняття 10 червня 1917 р.,
всупереч його волі, 1 Універсалу Центральної Ради, який проголошував
автономію України. Всі загальноросійські партії, крил більшовиків, засудили
його зміст. Більшовики не випадково підтримали в даному питанні Центральну
Раду. Зазнаючи переслідувань і перебуваючи в опозиції до уряду, вони
прагнули використати будь-який привід для критики його політики, заручитися
хоч тимчасовою підтримкою іншої політичної сили, яка б зміцнювана їхні
позиції у боротьбі за владу.
Якщо ЦК більшовицької партії і даному випадку ставився щодо домагань
Центральної Ради через зрозумілі причини лояльно, та місцеві більшовики –
вкрай вороже. Можливо, це була реакція на ту велику популярність, якою
користувались українські політичні партії серед українського населення.
Більшовики України звинуватили Центральну Раду в тому, що “загальний тон”
універсалу заступає класові завдання української революційної демократії,
висовуючи на перший план національні прагнення деяких верств українського
народу”
Дана київськими більшовиками оцінка Універсалу на ділі повністю
фальсифікувала його зміст. Між тим він зачіпав дуже важливі для України
питання: ліквідацію поміщицького землеволодіння, запровадження загального,
прямого, таємного виборчого права. В ньому не було жодного натяку на якісь
"націоналістичні прагнення". Навпаки, Центральна Рада закликала українське
населення багатоніональних районів України віднайти порозуміння і іншими
національностями і "разом з ними приступити до підготовки нового
правильного життя.
Звичайно, е умовах, коли вона перебувала в зеніті політичної слави,
заява місцевих більшовиків, які на даному етапі не становили реальної
політичної сили, могла бути і не помічена нею. Зрештою, це й не була
позиція всієї партії. Однак, як показали подальші події, груба
фальсифікація і вороже ставлення до українського національно-визвольного
руху згодом стали політикою всієї РСДРП(б).
В одній статті неможливо розглянути всі аспекти взаємостосунків
Тимчасового уряду з Центральною Радою, проте якщо дати загальну їхню
характеристику впродовж літа осені 1917 року. То вони все дужче
загострювалися. Дійшло до того, що уряд видав наказ розпочати судове
слідство над Генеральним Секретаріатом і притягти до кримінальної
відповідальності його. Невідомо як би закінчилась ця справа, коли б у
жовтні 1917 року він сам не був посаджений більшовиками до в(язниці.[6]
РОЗДІЛ ІІ
Законодавчі акти Центральної Ради. Їх характеристика і роль.
2.1 УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ .
Бездіяльність Тимчасового
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8