Реферат - Утворення центральної ради
27

уряд повинен
подати проекти відповідних законів, а також видати розпорядження про
"монополію держави на виробництво заліза, шкір, тютюну та інших товарів і
продуктів, з яких найбільше бралося прибутків з робочих класів на користь
нетрудящих класів".
Встановлювався контроль держави над усіма банками, "які допомагали
визискувати трудові класи." З цього часу кредити банків повинні були
надаватися " головним чином на підтримку трудового населення та розвиток
народного господарства в Україні ."
Раді Міністрів приписувалося "рішуче боротися з усіма
контрреволюційними силами, а всякого, хто кликатиме до повстання проти
самостійної УНР, до ново -роту старого ладу, - карати як за державну
зраду!"
Наведемо ще такі дуже важливі пункти універсалу: "Всі демократичні
права і свободи громадян потверджуються. Всі нації в УНР користуються
рівними правами і національно-персональною автономією". Розуміючи
нестійкість і непевність свого становища, будучи звідусіль оточеною
ворогами та недоброзичливцями Центральна Рада проголошувала: "Все, чого...
не встигнемо зробити ми... те довершать, справлять і до останнього порядку
приведуть Українські Установчі Збори".
Цікаво, що Центральна Рада, проголосивши незалежність України, і
надалі не відкидала можливості укласти федеративний союз "з народними
республіками колишньої Російської держави".
Ось таким був цей відомий документ Четвертий Універсал Центральної
Ради без сумніву прогресивний, без сумніву, не зважаючи на певні недоробки
і неясності, - історично значущий. Він завершив складний і нелегкий процес
становлення у ті роки Української державності.
Проголошення суверенної Української Народної Республіки викликало
значний міжнародний резонанс. Її визнали в 1918 році: Румунія, Франція,
Великобританія, С'ІІА, Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина,
Японія, Китай, Португалія, Данія, Греція, Норвегія, Ірак, Іспанія,
Фінляндія, Польща, Швеція, Швейцарія та інші; у 1919 році - Угорщина,
Чехословаччина, Ватикан, Голландія, Італія тощо"[8]

РОЗДІЛ IІІ.

ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА ЇЇ
ОСНОВНІПОЛОВЕННЯ
Центральна Рада втрачала соціальну опору, авторитет. 29 квітня 1918 р.
вона зібралася на чергове засідання. Тут, окрім інших законів,
обговорювалася і була прийнята Конституція УНР - Основний закон держави, її
опрацювала спеціальна Конституційна комісія на чолі з професором М.
Грушевським, що вивчила досвід конституційного законодавства різних країн
світу, передусім найближчих сусідів України, яких об’єднували спільні або
подібні з нею історичні, економічні, політичні умови розвитку.
Конституція мала підназву:" Статут про державний устрій, права і
вільності УНР". Вона складалася з восьми розділів і 85 статей : І розділ -
Загальні постанови. ІІ розділ - Права громадян України. ІІІ розділ -Органи
влади УНР. IV розділ - Всенародні збори УНР. V розділ - Про Раду Народних
Міністрів УНР. VI розділ -Суд УНР. VII розділ - Національні союзи. VIII
розділ -Про тимчасове припинення громадянських свобод.
У розділі "Загальні постанови" підкреслювалося, що УНР - держава
"суверенна, самостійна і ні від кого не залежна", а носієм державного
суверенітету є весь український народ, всі громадяни України, які
проживають на її території. Реально свій суверенітет народ здійснюватиме
через Всенародні збори України (ст.3)
Звертає на себе увагу ст.4, де зазначалося, що територія України -
єдина, неподільна і без згоди 2/3 депутатів Всенародних зборів ніяка зміна
кордонів України, а також ніяка зміна у державно-правових відносинах якоїсь
частини території держави до всієї цілісності неможлива. "Не порушуючи
єдиної своєї власті, -підкреслюється у ст.5 - УНР надає своїм землям,
волостям і громадам права широкого самоврядування". Усім націям і
національностям, які населяють Україну, надавалося право на " впорядкування
своїх культурних прав у національних союзах”.
Відразу за першим загальним розділом йшов розділ про громадянські
права і свободи. Отже, у тогочасній Українській державі велике значення
надавалося проблемі проголошення і гарантування прав та свобод громадянам.
Громадянином УНР вважалася кожна особа, яка набула це право у
передбаченому законодавством порядку. Інститут подвійного громадянства не
допускався. Позбавити людину прав громадянства міг тільки суд республіки.
Цивільно-правова, громадянська і політична дієздатність наступала з 20-
річного віку. "Ніякої різ -ниці у правах і обов’язках між чоловіком і
жінкою, -писалося у ст.11 Конституції, - УНР не знає".
У Конституції підкреслювалося (ст.12), що всі громадяни рівні у
громадянських і політичних правах незалежно від статі, національності,
раси, віросповідання, освіти, майнового стану. Використання старих титулів
і звань заборонялося. Оберігалася недоторканність особи, житла, таємниця
листування. Порушення цих останніх прав допускалося тільки правомочними
органами у випадках, передбачених законом.
Ніхто не обмежувався на території України у свободі слова, друку,
віросповідання, створення організацій і союзів, праві на страйк, якщо
тільки вказані дії не мали характеру кримінального злочину. Проголошувалася
повна свобода вибору місця проживання і пересування.
На території УНР скасовувалась як вид покарання смертна кара, тілесні
покарання та ті, що ображали людську гідність і честь. Скасовувалась як
покарання конфіскація майна.
Виборче (активне і пасивне) право надавалося тільки громадянам УНР,
яким на день виборів виповнилося 20 років. Виборче право було загальним,
рівним, таємним. Не могли голосувати і бути обраними тільки особи, визнані
у законному порядку душевнохворими.
У наступних чотирьох розділах Конституції йшлося про вищі органи
влади, управління і судові органи.
Основу побудови структури вищих органів держави становила відома
теорія розподілу влади - на законодавчу, виконавчу і судову. Отже, найвища
законодавча влада вручена, згідно з Конституцією, Всенародним Зборам,
виконавча - Раді Народних Міністрів, судова Генеральному Суду.
Місцевими органами влади й управління стали виборні Ради та управи - у
громадах (сільських і міських), волостях і землях.
Парламент

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8