У цих умовах Микола і прибіг до посилки для переговорів із повсталими

митрополита Серафіма і київського митрополита Євгенія. Думка послати

митрополитів для переговорів з повсталими прийшла Миколі в голову як спосіб пояснити законність присяги йому, а не Костянтинові через духовних облич, авторитетних у справах присяги. Здавалося, кому краще знати про

правильність присяги, як не митрополитам? Рішення схопитися за цю соломину зміцнилося в Миколи тривожними звістками: йому повідомили, що з казарм виходять лейб-гренадери і гвардійський морський екіпаж для приєднання до

“заколотників”. Якби митрополити встигли умовити повсталих розійтися, то нові полки, що прийшли на допомогу повсталим, знайшли б уже основний стрижень повстання надламаним і самі могли б видихнути.

Але у відповідь на мову митрополита про законність необхідної присяги

і жахах пролиття братерської крові “заколотні” солдати стали кричати йому з рядів, за свідченням диякона Прохора Іванова: "Який ти митрополит, коли на двох тижнях двом імператорам присягнув... Не віримо вам, підіть прочь!..” Раптово митрополити ринулися бігцем уліво, сховалися в проламі

загороді Ісаакиєвського собору, наняти простих візників (у той час як

праворуч, ближче до Неви, їх чекала палацева карета) і об'їздом повернулися

в Зимовий палац. Чому відбулася ця раптова утеча священослужителей? До

повсталого підходило два нових полки. Праворуч, по льоду Неви, піднімався,

пробиваючи зі зброєю в руках через війська царського оточення, полк лейб-

гренадерів (близько 1250 чоловік). З іншої сторони вступали на площу ряди

моряків - майже в повному складі гвардійський морський екіпаж - понад 1100 чоловік, усього не менш 2350 чоловік, тобто сил прибуло в цілому більш ніж утроє в порівнянні з початковою масою повсталих московцев (близько 800 чоловік), а в цілому число повсталих збільшилося вчетверо. Усі повсталі

війська були зі зброєю і при бойових патронах. Усі були піхотинцями.

Артилерії у них не було.

Але момент був упущений. Збір усіх повсталих військ відбувся спустя

два з зайвим години після початку повстання. За годину до кінця повстання

декабристи вибрали нового “диктатора” - князя Оболенського, начальника

штабу повстання. Він тричі намагався скликати військову раду, але було вже пізно: Микола устиг узяти ініціативу у свої руки. Оточення повсталих

урядовими військами, більш ніж учетверо переважаючими повсталих по

чисельності, було вже довершене. По підрахунках Г.С.Габаєва, проти 3 тис.

повсталих солдатів було зібрано 9 тис. багнетів піхоти, 3 тис. шабель

кавалерії, разом, не вважаючи викликаних пізніше артилеристів (36 знарядь), не менш 12 тис. чоловік. Через місто було викликано і зупинене на заставах як резерв ще 7 тис. багнетів піхоти і 22 ескадрону кавалерії, тобто 3 тис.

шабель; інакше кажучи, у резерві стояло на заставах ще 10 тис. чоловік.

Короткий зимовий вечоріло. Уже було 3 години дня, і стало помітно

сутеніти. Микола боявся настання темряви. У темряві народ, що зібрався на

площі, повів би себе активніше. Найбільше Микола боявся, як пізніше сам

записав у своєму щоденнику, щоб “хвилювання не повідомилося черні”.

Микола наказав стріляти картеччю.

Перший залп картеччю був даний вище солдатських рядів - саме по

“черні”, що засіяла дах Сенату і сусідніх будинків. На перший залп картеччю повсталі відповідали рушничним вогнем, але потім під градом картечі ряди

здригнулися, заколивалися - почалася втеча, падали поранені й убиті.

Царські пушки стріляли по юрбі, що біжить уздовж Англійської набережної і Галерної. Юрби повсталих солдатів кинулися на невський лід, щоб перебратися

на Васильевский острів. Михайло Бестужев спробував на льоді Неви знову

побудувати солдата в бойовий порядок і йти в настання. Війська

побудувалися. Але ядра вдарялися об лід - лід розколювався, багато хто

тонули. Спроба Бестужева не вдалася.

До ночі усі було кінчено. Цар і його клеврети всіляко применшували

число убитих, - говорили про 80 трупи, іноді про чи сотню двох. Але число

жертв було набагато значніше - картеч на близькій відстані косила людей. По документі чиновника статистичного відділення Міністерства юстиції

С.Н.Корсакові ми довідаємося, що 14 грудня було убито 1271 чоловік, із них чорни” - 903, малолітніх - 19.

У цей час на квартирі Рилєєва зібралися декабристи. Це були їхні

останні збори. Вони домовилися лише про те, як тримати себе на допитах.

Розпачу учасників не було границь: загибель повстання був очевидний.

Резюмуючи, необхідно відзначити, що декабристи не тільки задумали, але

й організували перше в історії Росії виступ проти самодержавства зі зброєю

в руках. Вони зробили його відкрито, на площі російської столиці, перед

обличчям народу, що зібрався. Вони діяли в ім'я розтрощення віджилого

феодального ладу й руху своєї батьківщини вперед по шляху суспільного

розвитку. Ідеї, в ім'я яких вони повстали, - скинення самодержавства,

ліквідація кріпацтва та його залишків, - виявилися життєвими й довгими

роками збирали під прапори революційної боротьби наступні покоління.