ОЙ НЕ ЖАЛУЙТЕ ВИ, СЛАВНІ ЗАПОРОЖЦІ Ой не жалуйте ви, славні запорожці, Й на московських генералів, Ой жалкуйте ви, славні запорожці, Й та на своїх вражих панів. Й ой наші пани, єретичі сини, Й та недобре зробили, Що степ добрий, край веселий Й та занапастили. Й ой із Низу, з лиману, вітер повіває, А Текелій запорозьку землю облягає. Об у п'ятницю на Солоній пушки заряджали, Й запорожці ж в чистім полі, як орли, літали. Й у суботу рано-пораненьку під Січ підступили, Запорожці ж в славній Січі музики водили. Й ой у неділю рано-пораненьку у Січ уступили Й військовими клейнодами всю Січ закрасили. Й вийшов вже Кальнаш та кошовий й став на скарбниці: “Й та кидайте, панове молодці, ратища й рушниці!” Пішла ж Москва по куренях запас відбирати, Й а московські генерали церков руйнувати. Й об набрали та срібла б злата та б стали гадати: “Яку ж будем запорожцям кару завдавати? Брали б вже їх і у москалі — так указу немає, Й упень би їх вирубали — так рук не здіймали”.
ЗІБРАЛИСЯ ВСІ БУРЛАКИ Зібралися всі бурлаки до рідної хати: “Тут нам любо, тут нам мило з журби заспівати. Заграй, Петре, на бандуру, сумно так сидіти, Що діється на Вкраїні, он, чиї ж ми діти? Катерино, клята бабо, що ти наробила? Степ широкий, край веселий панам подарила. Вставай, батьку отамане, годі тобі спати, Та б підемо до цариці милості прохати. Катерино, вража бабо, змилуйся над нами, Верни нашу Україну з першими правами”. “Не вертала України і вертать не буду, Єсть у мене москалики — воювати буду!” Закрякали чорні круки, угору летючи, Заплакали козаченьки, од цариці йдучи, Встає хмара з-за лиману, іде дощ із неба, Зруйнували Запорожжя — того тільки б треба.