населення своєї ідеології всякі нагоди при скупченні людей наприклад в Жабю все перед розпочаттям фільмових сеансів приходить з РПК якийсь тип і відчитує книжки комуністичної художньої літератури.
Партія натискує первинні організації по всіх установах, щоб ці проводили агітаційно-масову роботу серед якнайширших мас народу, натискує ком. організації спеціально в колгоспах до цього самого, щоб як мога найбільше спопуляризувати серед цих комуністичну московсько-більшовицьку ідею.
Окремі секретарі РК-ЛКСМ проводять часто особисто виховну роботу серед молоді і доросту на селах. Наприклад з Делятина приїжджає з часта до Яремча якась Грудниста і тут незле пописується у своїй роботі. Тут в неї працюють гуртки по вивченню статуту ВЛКСМ та про життя Леніна і Сталіна. Комсомольці цих гуртків успішно викінчили політшколу. Гурток тут же такий самий під керівництвом секр. Ком.Германа, що також доїжджає з Делятина, цілковито послабив шкільно-виховну роботу.
В загальному на всіх семінарах, лекціях і т.п. по первинних партійних та ком. Організаціях, в політшколах посеред самостійно вивчаючих комуністичну ідею та взагалі посеред інтелегенції, робітників і селян партія безперервно проводить свою шовіністину політику ”єдімо і неділімо,” ви двигають і наказують виучувати про всяких подвижників в історії із “недєлімої”, святкують річниці їх, от хоч би 7-ме червня ц.р. – століття смерті Білінського. А в пресі це саме торочуть, ви двигають та широко захвалюють подвиги своїх московських царів, хоча би таке, як в останньому в “Прикарпатський правді” про подвиг і перемогу Петра І над Мазепою, називаючи останнього зрадником України, що по їх словах всеціло горнулася до Москви. Згадуючи про Бєлінського так і пишуть, що цей не мало місця, присвячував у своїх творах українському народові, та його історії, що цей неодноразово підкреслював про те, що російський та український народи невіддільні. За словами отого ж таки Бєлінського, як партія говорить і настирливо підносить це “ історія України – це ріка , яка впадає у велику ріку російської історії.” Читаєш таке та так і починаєш думати, що це властиве є та так і запитуєш сам себе чи властиве часом не зайшла помилка в історії. Чи часом Київ у давнині не був там де Москва, а Москва над Дніпром, а опіс ля чи не сталось насильство України над Москвою і перенесла собі Київ над Дніпро, а Москву….? Одним словом туман та й тільки. Ось таке то втовкмачування партії на всіх відтинках, ось такий то фальш та обман, що в останньому доходить до цілковитої компрометації всіх напрямних партії.
В цілому терені Косовського надрайону, як говорить партія громадськість широко відзначила пам'ять Бєлінського. Для учнів, молоді, робітників та селян прочитано лекції на теми: ”Бєлінський та російська література, ”Бєлінський і наша сучасність,” “Бєлінський і Гоголь,” “Бєлінський і українська література” і ряд інших.
І немає ані однієї доповіді та лекції від партії, де б не старалася вона нагладити велику пропасть , що заіснувала, а в дальшому до безмежжя поглиблюється між Україною , а Москвою, між характером і культурою українського народу, а характером і культурою москвича. Ось тут проявляється ціла ідеологія партії, ідеологія не комунізму, а московського більшовизму, ідеологія і політику московського імперіалізму.
б/Програма.
З вище наведеного та попередніх звітів хиба ж ясно про програму партії як такої, та про програму партії зокрема у проведенню своєї ідеї та політики в маси, а головне в молодь.
Програма партії відносно навчання посеред інтелігенції , селянства і робітництва, а зокрема посеред молодіжі шкільної та доросту, це предмети, що пересуненні московсько-більшовицьким духом, що мали б виростити в людей-роботів без індивідуальних почуттів, без особливих характерів, без національної свідомості і приналежності, без людських почувань, людей без совісті і честі, людей уведених в оману і облуду, людей щоб були б отуманені так сильно, що йшли б шляхом суперечності людської логіки, людей без ясних цілей, що поклонялися б весь час божкові матеріалізму, людей без ясних ідей, без живучості, людей істот животіння, людей примітивізму і рабства. Ось і предмети московсько-більшовицької програми з навчанню , що мали б виростити нище згаданих людей: історія ВКП/б/, історія СССР, історія УРСР, теорія Маркса-Леніна, життя Леніна-Сталіна, історія і статут ВЛКСМ, конституція Сталіна, російська мова і література, ”українська” література, економія СССР, політ.економія світу по їхньому та багато інших, а такожбелєтристичні видання переповнені московсько-більшовицькими фікціями і фантазіями такими, що найбільш здорового і холоднокровного чоловіка вивели б з рівноваги. Останнє це радше байки і казки, що для старших не мають жодної вартості, а для дітей будь-що будь затяжкі.
Для громадянина в СССР взагалі книжки для читання немає жодної, а ті що є то як я зазначив, є призначенні для викривлення душ, призначенні для людей об’єктивного світогляду, головно для молоді, що з малку ще від ясел виховані в односторонньому московсько-більшовицькому дусі, для наівних одиниць, що дались взяти на московсько-більшовицьку вудку.
в/ Тактика.
Тактика для впізнанням масам ідеології московсько-більшовицького комунізму головно для старших людей, це коли прирівняю з покуття здорової людини за якусь кару до скелі і наставлення безупинного та монотонного скапування води на голову цієї людини, з початку воно нічого, тільки безвладність обороноздатності, а згодом приводить до божевілля, а тоді вже людина ця є податна на все потрібне для караючого. Порівняння зовсім аналогічне до сьогоднішніх тактичних потігнень партії у