Моральний стан перших подекуди ще сякий такий, хоч бодай більш скритий, за те в других так це зовсім відкрито звироднілий елемент, це люди, що пють горілку і самогон цілими півлітравками так, що коли дивишся на це видовище, а в тебе вже так і перевертається ціла утроба від огиди. Це просто шайка пияків, бандитів, ошуканців, рахівників, вбивців, злодіїв, хуліганів і розпусників. Ці незнають гідності людини і не уміють та бо й не хочуть поважати і шанувати ніяких авторитетних людей з поза свойого кола, не шанують жодних святостей в народі, це люди, що кожній оден ходять із піддертим дашком в шапці до гори, в зубах безустанно цигара обмотана плахтою газети завбільшки горобця, в кишенях руки, а на обличчі штучний усміх підлоти. Одним словом це деморалізатори, що таких не знає історія. За те, це найкращі виконавці влади, що коли не удастся провести щонебудьміж маси по доброму, так тоді це зроблять в спосіб терору, обману і т.п. У них звітування з терену приходить до їхніх рабінів все задовільне, що буцімто народ все за ними, витає їх масово на мітингах і зборах, все проголосовує одноголосно. Коли на збори фактично завсіди в насильницький спосіб прибуде 20 – 30 людей так тоді при звітах дописують ще одне зеро і виходить, що людей було 200 – 300 чол. Ось такі це кадри партії, ось такі то виконавці партії.

До всіх вище наведених як дочепка це незначне число місцевих партійних, що на саи початок з дуже для партії необхідні, та після скоро зникають і вигибають посеред тічні в яку зайшли.

Комсомол який зараз існує зорганізований партією в містах і на селах, це незначне число місцевої молоді, що далась втягнути під насильством та одиниці, що увійшли до цього з охоти, а які рекрутуються із шумовиння мас, це наскрізь деморалізативний елемент. Діяльність їх проявляється головно в райцентрах, почасті у підміських селах та у дальших, де є поліційні скупчення. Активні комсомольці уживані партією до агентурної праці в донощицтві для органів МГБ – МВД, до с/госп.кампаній і до різних адмін.заряджень та реалізування їх.

Подекуди носять зброю і становлять просто істр.баталіони, нпр.у Вербівці для охорони колгоспу.

Це поминувши комсомольців із прибулих з сходу. Про цих знова заподано на початку звіту.

На загал кадри партії відносно національності, це около 60 до 75% самі москалі, що займають найголовніші пости у адміністрації та головне в МГБ – МВД, ВВ – МВД і тп.

д/ політика.

У звітній час партія ще більш посилила свою суто московсько – большевицьку політику використовуючи в цьому всі засоби, яких має немало до своєї розпорядимості. Політика ця позначалася в останньому не тільки в економічно – колоніальному напрямку, але і головно на відтинку москалізації та заглади різниць між українським, а московськими народами.

Відносно останнього то у звітній період проводиться партією чимраз то інтенсивніше діяння головно серед інтелігенції та молоді в проведенню своїх фальшивих відповідей на різних лекціях і семінарах в політшколах, на мітингах, зборах та пресі. Доводять про те, що між згаданими народами немовби то не було жодної різниці, і що московський народ це дійсно старший брат українському народові і що це є щось єдине та неділиме вовіки. На це партія видвигає у звітній час різних людей із історії як московських письменників, нав’язує до них і українських письменників та поетів, як Шевченка, Франка та інших зводячи всіх разом до сокупності в їх творах та громадському діянню. При цьому обминає партія всі твори укр.письменників, що йшли дійсно проти таких понять, а вже в крайніх випадках такі твори партія вияснює на свій лад в перекрученнях відкидуючи те вістря на царський устрій та на класову боротьбу.

І знову ж таки партія тут таки в живі очи компромітує себе і відносить у звітній час при таких же нагодах, а головно в пресі про “блага” царів, як хоч би найбільшого ката українського народу Петра І – го. Партія ви двигає при цих же самих нагодах і Хмельницького у свойому перекрученні ставлячи його як поборника “єдімої неділімої”. Таких великих людей нашої історії, як Мазепа, Петлюра, Коновалець і інших ставить, як зрадників не тільки Москви, але й України.

У звітній час прийшлось зазнайомитись з масою таких статтей у пресі московсько - большевицькій і читачеві, що не привик до таких фалшів стає прямо дивно, що є люди, які аж так себе ставлять низько перед червоною Москвою і її партією і з таким самообманом виписують нестворені речі.

Рівночасно партія знає добре, що маси свідомі аж надто про її брехню, а в додатку ще й на перешкоді всяких її політичних потягань є укр.рев.рух, так тоді то партія проводить політику терору, щоб з одної сторони знищити цей рух, а з другої через застрашення та терор відтягнути укр. маси від цього руху.

Партія веде шовіністичну московську політику на кожному кроці. По всіх установах і підприємствах, в поліції і війську і взагалі цілість адмін.апарату урядує на московській мові. Всяке діловодство, різні формуляри, бланкети, і інше друковані московською мовою, а урядники з місцевого населення змушені хоч і калічити, але виповнювати це все