Наприкінці 1650р. відновилася україно-польська війна. Центральною подією цієї кампанії стала битва під Берестечком 8-Ю липня 1651р., з якій козацьке військо через зраду кримського хана зазнала відчутної поразки [48, с.77]. Проте Хмельницький зумів відновити сили і знову виступити проти поляків. Одночасно він, підтримав повстання в Польщі під приводом Костки Наперського [59, с.81], яке відбулося в червні 1651р. закінчилося невдачею 28 вересня 1651р. Було підписано Білоцерківський договір між поляками і козаками. За договором передбачалося скорочення реєстру з 40 до 20 тис. козаків] реєстрові козаки мали проживати лише в Київському воєводстві. Усі хто лишалися поза межами реєстру поверталися до своїх панів Цей договір на ратифікували польський сейм. Його рішеннями були невдоволі і широкі верству українського населення. Блискуча перемога Хмельницького під Батогом ш Поділлі в^ 1652р. припинила чинність його дії [42, с.377].

Військові дії 1653р. закінчилася тим, що під час облоги Жванця, хан в черговий раз зрадив козаків і вони були змушені були укласти з поляками угоду, що відновлювала статті Зборівського договору. Для керівництва Війська Запорізького це вже не було особливо бажаним успіхом. Справа в тому, що на його прохання 11 жовтня 1653р. Земський собор у Москві ухвалив рішення прийняти Військо Запорізьке (під „государеву високу руку". Прийнята на Переяславській козацькій раді 18 січня 1654р. ухвала про перехід України під протекторат Московської держави викликала в правлячи* колах Речі Посполитої негативну реакцію: українська проблема, після трималої війни, вийшла за межі внутрішніх незгод у Речі Посполитій і перетворилася в зовнішню війну з Росією [41, с.178].

Російсько - український договір 1654р., був за висловом В. Антоновича „недосконалим і сирим" [18, с.140]. Кожна з сторін його трактували по-своєму. Якщо Хмельницький його розумів як тимчасовий військово-політичний союз, то царський уряд - як акт включення України до царських володінь Хоч фактично відбувалося встановлення васальної залежності козаків від Московської держави.

Після підписання договору російські війська почали військові дії проти поляків Росіяни захопили Смоленську землю і територію Білорусії до річки Березини Навесні 1654р. коронне військо відновило воєнні дії на українських землях, де діяли лише козаки. В цей час початися між українцями і росіянами незгоди, пов'язані з військово-стратегічними питаннями. Окрім того московські воєводи спорудили в Києві фортецю, чого і не передбачалося в договорі. З кінця 1655р. принципові розходження зовнішньополітичних курсів чітко окреслилися. Хмельницький був союзником Швеції. Росія після того як в 1655р. почалася шведсько-польська війна оголосив шведському королю війну [42, с.381]. Одночасне росіяни : почали переговори з представниками Речі Посполитої переговори про перемир'я. 3 листопада 1656р. було підписано між Росією і Польщею Віденське перемир'я. Воно передбачало спільні дії обох держав проти Швеції'. Росія погоджувалася на те, що Україна залишалася в складі Польщі, а поляки - на те, що на найближчому сеймі Олексій Михайлович буде обраний польським королем, а після смерті Яна Казимира - коронований.

Умова трактату про спільні дії не була реалізована через те, що в ході подалеших переговорів Москва наполягала на негайному обранні, а поляки всіляко відхилялися від прямої згоди на це. Липнево-серпневий сейм 1658р. нарешті погодився на обрання. Проте католицькі єпископи одностайно узалежнити обрання і вступ царя на польський престол від прийняття католицтва, чим, з огляду на категоричну відмову московського уряду зробили неможливим його реалізацію [41, с.182].

Керівництво Війська Запорозького, що не було допущено до переговорів в Вільно розгорнуло дипломатичну діяльність спрямовану на нейтрялізацію москово-польської угоди. Так в грудні 1656р. Хмельницький уклав угоду з Бранденбургом, Швецією і Семиграддям про спільні дії проти Польщі і її поділ. Гетьман згідно цього договору мав дістати всю Україну [78,c.31]. Це був перший проект поділу Речі Посполитої, але реалізувати його не вдалося.

В 1657р. особливо загострились відносини між українцями і росіянами. Гетьман рішуче відкидав спроби Москви обмежити сувернітет України. На початку червня 1657р. у переговорах з Ф.Бутурліним він захищав своє право на зносини з іншими країнами, гостро критикував зовнішньополітичний курс московського уряду, відхилив домагання надіслати воєвод до Чернігова, Переяслава й Ніжина [41, с.385].

Смерть Б.Хмельницького в серпні 1657р. була важким ударом для молодої української держави. Після нього гетьманом, через деякий час, було обрань І.Виговського. Він був близьким соратником Хмельницького, але в своїй політиці більше орієнтувався на Польщу [41, с.385].

З цей час ситуація на Україні ускладнилася внаслідок загострення соціальних суперечностей та боротьби старшинської верхівки за владу. Ці суперечності активно використовувалися урядом Московської держави та Польщі для зміцнення своїх позицій в Україні. Особливо негативне значення для, українців мало те, що старшина в цей час свій власний, становий інтерес постарила вище над національним [101, с.31].

І.Виговський пішов на конфлікт з Москвою і зблизився з польськими правлячими колами. 16 вересня 1658р. між козаками і поляками укладено Гадяцьку угоду. В основі її лежала ідея перетворення Речі Посполитої в федерацію Польської корони, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського, в складі