і, зокрема, ця дивна пам'ятка. їм треба дати розсудливу відповідь, але донині залишаємось в цьому досить безпорадними, сприяючи тим самим історичній дезорієнтації j спотво-ренню нашого минулого різними гідами, що не знають історії.
Чи розгадали ми таємниці Бубнища? Можливо, але частково. Це лише спроба зрушити гастояні і безпорідні твердження та переспіви деяких давніших версій. Бубнище в багатьох відношеннях залишається таємницею, але, поскільки стаття "Загадка Бубнища" вже існує під авторством Т. Франка, ми вирішили назвати свою розвідку, дещо інакше, більш інтригуюче^ Варто згадати, що на важкий шлях пошуків розгадки Бубнища підштовхнув автора цих рядків колишніми ентузіаст Бубчища Юрій Климович, якого, она жаль, репресивна система у свій час вибила з колії.
Стан пам'ятки незавидний. Тут ми не зустрінемо застережних написів. Повільно і жорстоко знищує освоєну частину скель деяка категорія відвідувачів. Частішають обвали мурів. Насамперед потрібна державна охорона, часткова консервація і часткова реставрація. Потрібні будуть і справжні археологічні та наукові дослідження. Багато чого можна осягнути" від платної туристики, бо навіть за Польщі на таких доходах утримувалось постійне сторожівство від нищення.
Отож досить сприяти руїнництву у власній державі. Сврє слово має сказати громадськість, а уряд повинен взяти Скелі Довбуша під захист закону як пам'ятку Істс5рії>і архітектури, а не тільки природи, як це було досі.
Івано-Франківськ, 1994 р.
