УХІІ-ХІІІ ст. були створені колонії німецьких, а також ірландських купців. Джерела свідчать про торговий двір у Новгороді. Торгові ряди "латинських купців" відомі в Галичі, про що свідчить назва одних кріпосних воріт - Німецькі, а також у Володимирі-Волинському, де німецькі купці входили до числа місцевих бюргерів.

Відомий випадок, коли багатий німецький купець Марколот давав обід на честь волинського князя Василька.

Міжнародна торгівля в період ранього феодалізму була централізованою і велася державою. Соціальна структура її не зазнала принципових змін в період феодальної роздробленості. Різниця полягала в тому, що на зміну одному місту, яке централізувало зовнішню торгівлю всієї величезної країни, прийшли кілька. Це Володимир-на-Клязьмі, Чернігів, Галич, Новгород, Смоленськ і ін.

При цьому створювалися умови для консолідації купецтва і організації гостинних дворів, їх створення базувалося на принципі спеціалізації у торгівлі з певними країнами.

Руське купецтво отримувало від торгівлі значні прибутки. Їх вкладали у торговий обіг, позичали під проценти. Купці ставали і лихварями.

Отже, торгівля не посідала провідного місця в системі господарства, але її роль була вагомою. Давньоруські міста були центрами внутрішньої та міжнародної торгівлі. Торгівля сприяла розриву замкнутості земель і економічному розвитку країни.

Висновки

У результаті тривалого процесу політичної, економічної та етнокультурної консолідації східнослов'янських племен на рубежі УІІІ-ІХ ст. виникла Київська Русь з центром у Києві. З IX ст. по 30-ті роки XII ст. Київська Русь як єдина централізована держава пройшла великий шлях, багатий на різноманітні події та позначений жвавими політичними і культурними процесами. Особливу роль в становленні держави відіграли соціально-економічні фактори.

Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Для обробітку грунту і вирощення врожаю використовувалися досконалі для того часу знаряддя праці. Вживання парової системи землеробства з двопільною та трипільною сівозмінами, висока продуктивність праці давали змогу виробляти зерна значно більше, ніж це було необхідно для задоволення біологічних потреб населення.

Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче виробництво, в першу чергу чорна металургія та металообробка. Давньоруські ковалі опанували всіма видами і прийомами технічної і технологічної обробки заліза, які були відомі тоді. Майстерність давньоруських ремісників набула міжнародного визнання.

Ремесло розвивалося як у структурі господарства феодалів, так і на вільній міській основі. У ХІІ-ХІІІ ст. посадські ремісники починають об'єднуватися в корпорації, подібні до ремісничих цехів країн Західної Європи. Свідченням цього є назви міських кінців (районів) - гончарський, теслярський, міських воріт - ковальські та ін., а також згадки письмових джерел про артілі городників, теслярів, мостників.

Стан сільського господарства і ремісничого виробництва визначав рівень розвитку торгівлі - як внутрішньої так і зовнішньої. Найбільшими торговельними комунікаціями були шляхи -"Грецький", який зв'язував Русь з балтійськими і чорноморськими ринками, "Соляний" і "Залозний", котрі вели в Галичину і на Кавказ. Шлях Київ - Галич - Прага - Регенсбург сполучав Київську Русь з країнами Центральної і Західної Європи. Для захисту торговельних

шляхів від половців неодноразово виступали з'єднані дружини руських князівств.

Основними торговельними партнерами Давньоруської держави були Візантія, Волзько-камська Булгарія, Хозарія, країни Арабського Сходу, скандінавські, центральні та західноєвропейські. Об'єм і рівень торговельних операцій був досить значним, про що свідчить існування купецьких об'єднань, що спеціалізувались на торгівлі з певними країнами, або певними видами товарів. У великих містах розташовувались торговельні двори іноземних купців. Широкою була практика кредитних операцій.

Торгівля викликала до життя грошовий обіг. Якщо на ранньому етапі на Русі оберталися арабські дірхеми, візантійські номісми і міліарісії, західноєвропейські динари, то з Х ст. карбуються свої гроші - срібники та златники, а у великих торговельних операціях використовується гривна.

Як бачимо, давньоруські міста були значними центрами внутрішньої і міжнародної торгівлі, розвинутих ремесел. Це забезпечувало поступальний розвиток всієї держави. Напередодні монголо-татарської навали Давньоруська держава досягла високого європейського рівня, але цей поступ був насильно зупинений.

Список використаних джерел та літератури

Джерела

1. Історія України в документах і матеріалах. - Т.1: Київська Русь і феодальні князівства ХІІ-ХІІІ ст. - К.: АН УРСР, 1939. - 293 с.

2. Києво-Печерський патерик // Художественная проза Киевской Руси XI-XIII вв. - М.: АН СССР, 1957. - С.147-226.

3. Повесть временньїх лет. 4.2. - М.-Л.: АН СССР, 1950. - 404 с.

4. Правда Русская. Т.П: Комментарии.-М.-Л.: АН СССР, 1947. - 863 с.

5. Хрестоматія з історії Української РСР: В 2-хт. - Т.1. - К.: Рад. школа, 1959.

- 747 с.

Монографії. Статті.

6. Археологія Української РСР. Т.З. - К.: Наук.думка, 1975. - 456 с.

7. Брайчевський М.Ю. Скарби знайдені і незнайдені. - К.: Наук.думка, 1992.

- 85 с.

8. Греков Б.Д. Київська Русь. - К.: Рад.школа, 1961. - 500 с.

9. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1990. - 524 с.

10. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11-ти т., 12 кн. - К.: Наук.думка,

- Т.2: ХІ-ХІІІ вік. - 1992. - 633 с.; Т.З: До року 1340. - 1993. - 592 с.

11. Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. - К.: Наук.думка, 1991. - 560 с.

12. Довженок В.Й. Військова справа в Київській Русі. - К.: АН УРСР, 1950. -86 с.

13. Довженок В.Й. Землеробство древньої Русі: До середини XIII ст. - К.: АН УРСР, 1961. -267с.

14. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. - Львів: Світ, 1991. - 576 с.

15. Дубиняк Р., Цибаняк П. Грошова