С. Кульчицький (Україна) і С. Максудов (США) спробували уточнити ці цифри на підставі щойно розсекречених матеріалів радянської демографічної статистики. За оцінкою Кульчицького, прямі втрати від голоду 1933р. в Україні коливаються в діапазоні від 3 до 3,5 млн.осіб, повні втрати (з урахуванням зниження народжуваності) – від 4,4 до 5 млн. На думку Максудова, від голоду померло 4 - 4,5 млн. осіб, повні втрати становили 5,5 - 6 млн. Дослідники дійшли висновку, що всі відомі людству випадки геноциду за своїми масштабами не йдуть ні в яке порівняння з тим, що скоїлося в Українській РСР на початку 30-х років. Голод 1933р. – найстахітливіший серед численних злочинів сталінщини.
Сталін любив поєднувати драконівську політику з незначними пропагандистськи-
ми поступками. Так, у 1934 р., коли йшла кампанія централізації, столицю України з
Харкова було переведено до її традиційного центру — Києва. У 1936 р. Сталін повторив свій хід. Напередодні «Великої чистки» він дарував народові СРСР нову конституцію, що забезпечувала йому всі громадянські права, якими користувалися громадяни «буржуазних демократій». Він оголосив Верховну Раду, що складалася з палати Союзу та палати Національностей, найвищим органом державної влади. Він також підтвердив право республік на вихід із Союзу і збільшив їхню кількість із 4 до 11, поділивши Середньоазіатський і Кавказький регіони. Знаменитим зразком сталінського цинізму стала його фраза, сказана в апогеї страхіть 30-х років: «Жити стало краще, жити стало веселіше»…
…У 1997 році у Франції вийшла “Чорна книга комунізму” (“Le Livre noir du communisme”, Ed.R.Laffont). Автори зосередили свою увагу на найважливішому “питанні без відповіді”: чому комуністи уникнули покарання за масові вбивства? На це запитання частково відповідає англійський публіцист П.Джонс: «Провина вмерла у комфортабельних ліжках чи живе у добре влаштованих пенсіонерах і навіть тих, хто при владі».
Комуністи досконало оволоділи мистецтвом маскувати свої дії, змушувати критиків мовчати. І тому світ знає про сталінізм, хоч зачинателем масового терору, концентраційних таборів, етноцидів, геноцидів був В.Ленін. “Можна обдурювати деяких людей весь час, можна обдурювати всіх людей деякий час, але не можна обдурювати всіх людей весь час”. Цей крилатий вислів американського президента А.Лінкольна особливо актуальний, коли говоримо про голод 1932-1933 років в Україні. Адже правда, як пише французький публіцист у газеті “Таn”, все одно стає “явною, прилюдною тайною”, незважаючи на дезінформацію таких нерозумних “туристів”, як Е.Ерріо, У.Дюранті та інших.
Д о д а т к и
Додаток 1(малюнок до ст. )
Червоноармійці руйнйють церкву. Початок 30-х років.
Додаток 2 (малюнок до ст. )
Станіслав Косіор і Микита Хрущов. 1927р.
Список використаної літератури:
1. Жуковський А. Тогочасна франкомовна преса про голод на Україні 1932-1933 років//Сучасність. — 1983. — Ч.10.
2. Конквест Р. Жнива скорботи: Рад. колективізація і голодомор. — К., 1993.
3. Daily Mail. — 1997. — 19 december.
4. L’ordre. — 1933. — 10 september, 13 september.
5. Le Matin. — 1933. — 30 august, 04 october.
6. Le mond sliav. — 1933. — 9 september.
7. Le Petit Marseillais. — 1933. — 30 august
8. Сергійчук В. «Як нас морили голодом»; Бібліотека українця. – К., 1997
9. С. В. Кульчицький “Трагедія голоду 1933” ; т-во “Знання” ;К. 1989
10. С. В. Кульчицький, М. Котляр; “Довідник з історії України”; в-цтво “Україна” ;
К.1996
11. В. Баран, Я.Грицак, О. Зайцев; “Історія України”; в-цтво “Світ”; Л.1996