Як і містик-шаман, який під час трансу «все бачить», козак-характерник за допомогою особливих дзеркал («верцадел») бачить за ти-сячу верст. Надзвичайна здатність усе бачити і говорити з тваринами виявляє особливу близькість харак-терника не до диявола, а до Бога, хо-ча він і з чортом може укладати угоду. Саме близькість характерни-ка до «людей раю» споріднює його з монастирським життям — асоціації монастирського саду з раєм широко розповсюджені й добре відомі. Звід-си і здатність розмовляти з Богом через спів та гру на кобзі.

В козака-характерника вірили, як і в чортів і відьом, узгоджуючи це із своєю християнською совістю так са-мо, як колядки та Івана Купала узго-джувалися з Великоднем чи Різдвом. Цілком зрозуміло, що прагнення до свободи переживалося тоді як нос-тальгія по містично втраченій сво-боді й бажання відновити зв'язок між соціальним та космічним Вер-хом і Низом.

Так сприймався запорожець прос-тими людьми, що й залишило сліди у фольклорі. Щодо самих запорожців, то вони принаймні вірили в те, що серед них є справжні характерники. Харизма деяких козацьких ва-тажків, як, наприклад, кошового Сірка, могла триматися на припису-ванні їм подібної надзвичайної ду-ховної сили. Якщо даних про прак-тики трансу у воїнів-запорожців не маємо, то надзвичайна козацька ви-тривалість під час походів, неймо-вірна хоробрість у бою і здатність витримати страшні катування мо-жуть свідчити про особливий духов-ний стан, що дозволяв їм зі сміхом проходити крізь муки і смерть.

Висновок

Будучи виразом туманної ностальгії по «втраченому раю», віра в Низове козацтво перетворювала його на при-тягальний центр усієї України-Русі і спричинила до перевороту в масовій свідомості. Запорізька Січ, а разом з нею й козацтво («Запорізьке вій-сько») взагалі, сприймались як напівмістичне братство, що проти-стояло соціальним структурам не як окрема подібна одиниця, а як анти-структура, альтернативна всім існую-чим і доступна кожному. Доступ до Січі фактично був відкритий всім, хо-ча були певні умови для вступу: бажа-ючий повинен був бути вільним і не-одруженим, православним, пройти випробування, присягнути королеві (цареві) і говорити лише україн-ською. Пройти хрещення вимагалося від євреїв та мусульман, а пізніше та-кож і від католиків. Отже, кожен міг вибрати собі приналежність до ко-зацтва і його ордена-осередку. Особ-ливо варто уваги те, що мовою Січі — не державною, а мовою братства як символом солідарності — була роз-мовна «низька» українська мова, хоча писали запорожці нормальною для того часу книжною «простою мовою». Це було виявом солідарності, альтернативно-діючим офіційним соціальним структурам і доступної соціальним низам.

Норми і цінності козацького війська як виміри внутрішньої сво-боди охоплюють найширші кола на-роду, які тим самим відчувають при-четність до вільного братського со-юзу. Тому в часи, коли козацтво стає політичним лідером України, шерег письменників говорить про «козацьку націю», яка виникла, як реакція жителів України на соціально-економічні, національні та інші утиски шляхти та католицької церкви, яка створила свою козацьку державу, державу на демократичних засадах. Це, можна сказати, був перший прояв демократизму на теренах Європи, до якого згодом зверталося багато країн і від якого перейняли все найкраще.

Література

Кащенко А. Оповідання про військо Запорозьке низове – К.:1992

Попович М. Нарис історії культури України – К.:1998.- с.160-167

Співаник козацьких та стрілецьких пісень – Л.:1993

Шейко В. М., Ти шевська Л. Г. Історія української культури – К.:2006.- с.99-104

Д. І. Яворницький "Історія Запорізьких Козаків" - Львів, 1990р. - Том І.