З'являється примітивний рибацький гачок. Важливими мисливськими знаряддями були списи, ударні палиці, метальні палиці - бумеранги. Головним знаряддям збиральництва була загострена палиця (копачка).

Мезоліт - час значних змін у природі Європи. В мезоліті з'являється зброя дальної дії - лук і стріли. Другою важливою подією в історії культури стало приручення собаки. Триває вдосконалення обробки кременю.

З мезолітичною епохою пов'язана поява знарядь для обробки дерева - сокир і тесел. Сокири, тесла, а також кайловидні знаряддя - піки, були великими знаряддями, вони дістали назву макроліти (від грец. - великий і камінь).

Розглядаючи проблеми, пов'язані з суспільними відносинами ранньо-родової общини, слід зауважити, що основним соціальним осередком був рід. Він здійснював свою господарську діяльність через родову общину, яка будувалася за родинною ознакою (кровною або шлюбною). Суспільство мисливців і рибалок не знало іншої форми власності на землю, крім спільної власності всієї групи співродичів. Засвідчено також колективне володіння мисливськими загонами, рибацькими човнами і сітками. Окремим особам належали лише індивідуально виготовлені ними знаряддя праці і різні побутові предмети. Рід був верховним власником не лише продуктів колективного полювання чи рибальства, але й будь-якої індивідуальної здобичі.

Основними статевими групами в ранньородовій общині були групи дітей, дорослих жінок і дорослих чоловіків. Поділу суспільства на ці угрупування надавалося велике значення, до того ж дуже важливим вважався віковий рубіж переходу до категорії дорослих, що супроводжувалося урочистими обрядами, відомими під назвою ініціацій (від лат. - посвячення).

Первісна община була общиною рівних, але в умовах жорстокої боротьби за існування цими рівними були лише повноцінні члени виробничого колективу. В ранньородовому суспільстві діяли звичаї умертвління ("добровільної смерті") перестарілих співродичів, які втратили працездатність, позбавлялися хворих, ослаблених від голоду, від маленьких дітей, яких неможливо було прогодувати.

Виникнення общинно-родової організації сприяло розвиткові не лише соціального, але й духовного життя первісного людства. Епоха ранньородової общини відзначена успіхами в розвитку мови, міфології, зачатків раціональних знань, мистецтва.

Міфологія - наука про міфи (від грец. - слово, оповідь). Л. Бабій вважає міфологію єдиною універсальною формою суспільної свідомості первісного суспільства, яка в цій своїй якості репрезентує і всю його культуру. Вона - особливий тип світогляду і перша форма культури. В основі кожного міфу лежало поняття: "звідки" і "чому".

Умови життя в першу чергу вимагали накопичення знань про оточуючу природу.

Людина володіла найпростішими раціональними прийомами залічування переломів, вивихів і ран, видалення зубів та інших нескладних хірургічних операцій, лікування укусів змії, простуди. Починаючи з мезоліту, стали відомі трансплантація черепа й ампутація пошкоджених кінцівок. У первісній медицині широко застосовувались як фізичні (масаж, холодні і гарячі компреси, парова баня, кровопускання), так і лікування засобами тваринного, рослинного і мінерального походження.

Продуктом розвитку ранньородової общини стали релігійні вірування, їх виникнення пов'язане з певним рівнем розвитку інтелекту людини, зачатками теоретичного мислення, можливостями відриву думки від дійсності. У первісних віруваннях втілено фантастичне усвідомлення людьми їх залежності від сил природи. За верхнього палеоліту виникають різні форми релігійних вірувань: тотемізм (від алгонкін. - його рід), анімізм (від лат. - душа, дух), фетишизм (від португ. - амулет, талісман), магія (від грец. - чарівництво). Тотемізм - це віра в те, що кожна родова група має свого спільного предка (тотема), яким могла б бути тварина, рослина чи навіть предмети неживої природи. Анімізм - віра в існування у людині та в оточуючих її предметах - душі.

Фетишизм - поклоніння неживим предметам, які наділялися над-природною силою і могли допомагати тим, хто їм поклонявся. Магія - віра, сподівання людини змінити природний хід подій, вплинути на них магічними діями, заклинаннями, чарами) в потрібному для неї напрямі.

Ведучи мову про суспільні відносини, зауважимо, що на зміну ранньо-родової общини мисливців, збирачів і рибалок прийшла пізньородова община землеробів-скотарів. Економічну основу суспільства і далі складала родова власність на землю. Засоби виробництва перебували як в колективній, так і в індивідуальній власності. Значення останньої поступово зростало в міру відносно регулярного надлишкового продукту, частина якого поступала не в рівнозабезпечуючий, а в трудовий розподіл. Розвиток індивідуальної власності покликав до життя новий вид економічних відносин, названий американською дослідницею К. Дю Буа "престижною економікою". Вона проявлялась головним чином у взаємному обміні дарами.

Розглядаючи духовну культуру пізньородової общини необхідно підкреслити, що разом з ускладненням виробничої діяльності первісної людини розширялися її позитивні знання. Меланезійці Нової Ірландії знали й вміли вирощувати 14 різновидів хлібного дерева, 52 різновиди бананів, 220 різновидів тара, ірокези вирощували 14 різновидів маїсу. Розвиток математичних знань привів до появи перших лічильних пристроїв - спочатку в'язок соломи чи купки камінців, а потім особливих бірок чи шнурків з вузликами або нанизаних на них раковин. Такі пристрої описані в багатьох племен Америки, Африки, Океанії, існували вони і в первісній Європі: слово "калькуляція" походить від латинського "калькюлюс" - камінець.

Добу неоліту в Україні репрезентує трипільська культура (V-ІІІ тис. до н. е.), найприкметнішою групою знахідок у трипільців є орнаментальна кераміка, що була на дуже високому рівні. Визначаючи місце трипільської цивілізації в історії людства, англійські археологи Г. Кларк і С. Пігот обгрунтовують думку, що територія Праукраїни була прабатьківщиною індоєвропейських народів, а трипільці - орії були попередниками індоєвропейської етнічної сім'ї, в тому числі слов'ян, а отже й українців. Цієї думки дотримуються й інші українські та зарубіжні вчені, зокрема, австралієць В.