Діяльність похідних груп ОУН на Дніпропетровщині в роки ІІ-ї світової війни.  

На крові полеглих героїв зродяться ті, хто довершить розпочату нашими попередниками справу.

Симон Петлюра 

Дана робота є, за суттю, однією з перших спроб дослідження діяльности Організації Українських Націоналістів на території Дніпропетровської області. В ній використано ряд ще маловідомих документів із архівів Києва і Дніпропетровська, а новим джерелом є документи архіву Управління Служби Безпеки по області. Ці матеріяли, разом з іншими, дозволили виконати завдання, що поставлено автором у роботі. Всі наведені матеріяли дозволяють зробити висновок, що Організація Українських Націоналістів провела широку роботу по розбудові своїх структур на території Дніпропетровської області, для чого туди були спрямовані члени сформованої для охоплення своїм впливом південних земель України Похідної групи. Одним із головних завдань цієї групи було утворення органів адміністративного керування на звільнених від совєцької влади територіях. У Дніпропетровській області вдалося охопити своїм впливом обласну управу, низку міських і районових управ, в яких працювали або поставлені націоналістами. Або прихильні до ОУН люди. Шляхом уведення своїх людей до складу редакцій оунівцям удалось опанувати ситуацію в пресі вже в перші місяці німецької окупації. За два з половиною роки в області (у всіх районах) удалося розбудувати структурну мережу ОУН.

У Дніпропетровську знаходився Південний крайовий провід, якому підлягали обласні проводи південних областей України, Криму, Кубані і так званої “Трансністрії”. Функціонував чітко налагоджений зв’язок між всіма ланками Організації області, а також з іншими обласними і Головним проводом, діяла Служба Безпеки, котра оберігала оунівські кадри від провалу і провадила фізичну боротьбу з аґентами СД і НКВД, особливо жорстокими вислужниками нацистського режиму з числа поліціянтів і адміністрації. В ряді районів членами ОУН було створено леґальні спортовські товариства і товариства “Просвіта”, через які проводилася агітаційна робота. Для пропагадивних цілей виготовлялися в області і завозилися з інших областей листівки та інша агітаційна література протинімецького і протисовєцького характеру. Німці застосували проти оунівців тактику жорстоких репресій, наслідком чого стала загибель сотень людей. По мірі того, як ставало зрозумілим, що СССР перемагає у війні, керівництво Організації розробляє тактику боротьби з совєцькою владою. Задля цього накопичується в потаємних місцях зброя. Перед відходом німців провід видає наказ про вихід членів ОУН Дніпропетровщини в УПА і в жовтні-листопаді 1943 року кілька озброєних груп виїздить в ліси Київщини і Златопільщини, де формується група УПА-Південь.

Але через низку суб’єктивних причин: нестаток часу для встановлення і поглиблення ідей ОУН серед населення, високий рівень русифікації, зневіру в наявности потужної третьої сили, звичку людей пристосовуватися до будь-яких обставин, можна ствердити, що більшість людей не сприйняла ідей Організації. Цьому також сприяло те, що певна частина членства, що прибула з Галичини, не була зорієнтована в місцевих умовах, давалася взнаки різниця в діялектах, завдяки якій виникали непорозуміння галичан із місцевими жителями – багато з них уважали членів похідних груп, перших носіїв оунівських ідей, чужинцями.

Однак попри все можна сміливо стверджувати, що, не дивлячись на всі ці обставини, націоналістичні ідеї та ідеї самостійности сприймались населенням області краще, ніж большевицькі, про що свідчить кількість оунівського підпілля порівняно до большевицького.

Слід, на мій погляд, зауважити, що багато джерел і досліджень ще погано вивчені на предмет достовірности, не проведена об’ємна, всеохоплююча робота, перевірка їх шляхом співставлення з іншими джерелами, тому в майбутньому результати роботи можуть бути дещо уточнені.

Ігор Іванченко 

Розділ третій

Діяльність ОУН на Січеславщині (у Дніпропетровській області)

Наприкінці серпня 1941 року, коли ще тривали бої на лівому березі Дніпра, у Дніпропетровську з’явилися перші члени Похідної групи ОУН “Південь”. Ця група під проводом Тимоша Семчишина (Річки) поділена була на 6 підгруп, що в свою чергу були розбиті на рої по 10-15 чоловік. Вирушили вони з Сянока і частинами, впродовж кількох ночей, переправлялися через річку Сян. Поодинокі частини групи швидким маршем пройшли через Самбір, Стрий, Рогатин, Золочів, Тернопіль і рушили далі на схід. Пересувалися, оминаючи місця розквартирування німецьких з’єднань, на заздалегідь підготовлених велосипедах і підводах. У селі Ведмеже Ушко на Вінничині Південну групу було переформовано на дрібніші частини, видано нові інструкції. Далі шлях проліг через Козинці, Лозоватку, Липовець до Дашева, з-під якого одна з підгруп на чолі з З. Литвинком (Луженком) подалася до Одеси, а решта через південь Київщини перейшла до Златопільської (Кіровоградської) області, де залишилася ще підгрупа з провідником М. Мартином (Андрієм), який згодом очолив Златопільський обласний провід ОУН [1]. Під Ново-Миргородом знову відбулося нове переформування Південної групи, внаслідок чого від неї відійшли до місць свого призначення підгрупи, скеровані на Кривий Ріг, Миколаїв і Крим. Залишки групи, 20-30 чоловік, серед яких знаходилися члени призначеного проводу Південного краю, пішли далі за маршрутом – через Жовті Води до Дніпропетровська [2]. У числі цієї команди був сам провідник групи Т. Семчишин, З. Матла, референт зв’язку В. Регей, лікарка А. Регей (сестра Василя, референта зв’язку), зв’язкові О. Венгринович і П. Стадник, ройова Т. Плаксій (Змійка), Г. Бійовська, П. Ріжко, К. Німець [3].

Вони зупинились у західному передмісті Дніпропетровська серед розквартированих тут італійських військ. Група завбачливо поділилась на менші частини з кількох чоловік у кожній, приготувалась до виходу в місто, де вже були перед тим приготовлені конспіративні квартири. Головна така квартира розташовувалася в покинутому будинку на колишньому