советских, английских сообщений…, довольно полно освещали жизнь в самой Германии и в оккупированных областях, публиковались секретные указания германского правительства о закрытии институтов, школ на Украине и переселении туда немцев, чтобы превратить Украину во вторую немецкую родину” [надавали докладні та досить об’єктивні міжнародні огляди, повідомляли міжнародну інформацію на ґрунті німецьких, совєцьких, англійських повідомлень…, досить повно освітлювали життя в самій Німеччині та в окупованих областях, публікувалися таємні вказівки німецького уряду про закриття інститутів, шкіл в Україні та переселенні туди німців, щоб перетворити Україну на другу німецьку батьківщину”. ] [55] Леґальна ж видавнича справа, як писав у 1944 році один із провідних діячів ОУН-М, на сході України була “цілком паралізована” через різні заборони з боку німецької адміністрації. “Протягом німецької окупації на Наддніпрянщині і Слобожанщині видано лише кілька (не більше десятка) тоненьких книжечок – це молитовники, календарі, збірочки поезій тих молодих поетів, що працюють при редакціях часописів”. (Як у випадку з “Кобзою” М. Пронченка.) [56]
Проте ОУН використовувала для пропагадивної та аґітаційної роботи масу листівок із закликами, рекомендаціями, як уникнути вивозу до Німеччини, ховати збіжжя, тощо, які виготовлялися на простих, кустарної роботи друкарських пристроях – склографах та циклостилях, або друкувалися на машинках. У цілях ідеологічної обробки широко використовувалася художня та публіцистична література патріотичного спрямування – твори Д. Донцова, П. Федуна (Петра Полтави), Марка Боєслава.
При підготовці до членства в ОУН зверталася увага на знання кандидатом деяких специфічних організаційних настанов, викладених у своєрідному кодексі честі, програмові положення якого містилися в “12 прикметах характеру українського націоналіста” та “44 правилах життя”, що ставили до особи кандидата суворі моральні вимоги. Після практичного випробування людини та перевірки знання нею Програми та ідеології Організації складалася присяга на вірність Україні й самої ОУН. Після цього кандидат ставав повноправним її членом. Одним із важливіших документів, що їх потрібно було вивчати кожному націоналістові, був т. зв. “Декалог” (“Десять заповідей українського націоналіста”). До того ж, кожний член ОУН забов’язаний був пройти спеціяльний курс навчання (вишкіл) за певною, суворо визначеною програмою, що складалася з декількох розділів: “Історія України”, “Відродження Української Державности”, “УВО-ОУН”, тощо.
Окремо читалися лекції про конспірацію. Крім ідеологічного вишколу член ОУН повинен був пройти ще вишколи фахові: розвідки, контррозвідки, військові, технічні, тощо. Якщо когось готували на вищий організаційний щабель, то йому треба було пройти ще окремі індивідуальні вишколи [57].
Приблизно у жовтні 1941 року, провід Південного краю (у зв’язку з репресіями) перенісся з центру Дніпропетровська на передмістя, пройшла перереєстрація членства, людей, що засвітили себе перед аґентурою СД, перекинули в інші міста [58]. Місце перебування проводу, ймовірно, знаходилося в Амур-Нижньодніпровському районі (за німців він мав статус міста і називався просто Нижньо-Дніпровське). Від Різдва 1942 року провід переноситься вже до Кривого Рогу, куди в лютому саме того року прибуває ще декілька галичан [59].
З червня 1942 року після зміни З. Матли провід уже очолює Василь Кук (Юрій Леміш). Від лютого 1943 року все підпілля в “райхскомісаріяті”, а також у Криму, Кубані і т. зв. Трансністрії переходить під його керівництво. Дніпропетровськ стає своєрідною “столицею” націоналістичного руху опору. Перед тим, влітку 1942 року, провід знову перенесено було до обласного центру. Дніпропетровська область у теріторіяльному поділі ОУН належала до Південного краю і складалася з округів Криворізького, Нікопольського, Кам’янського, Новомосковського (пізніше осідок цього окружного проводу перенесено до Павлограда), Синельниківського.
Округи в свою чергу поділялися на райони, а останні об’єднували “кущі” з декількох населених пунктів (переважно сіл і хуторів) [60]. Найнижчою організаційною одиницею було “звено” з 3-5 чоловік. Існували також проміжні структури – підрайоновані і надрайоновані проводи.
Члени підпілля ОУН-Р поділялися умовно на дві основні катеґорії:
1) Підпільники, які виконували організаційну роботу, але не були членами ОУН (не приймали присяги). Ця катеґорія була, можливо, найчисельнішою, адже до неї належав низовий склад підпілля. Залучення таких людей (симпатиків) до Організації відбувалося приблизно за такою схемою. “Старий” підпільник-оунівець обирав відповідного кандидата, провадив із ним попередні бесіди, визнаючи його погляди, згодом давав націоналістичну літературу, листівки, і коли бачив, що той поділяє погляди ОУН, пропонував потенційному підпільнику взяти участь у роботі Організації. Один із таких прикладів наводиться в справі, що порушена після повернення совєтів проти Є. П’ятниці: “Видя мое лояльное отношение к прочитанной литературе, и что я разделяю его националистические взгляды, Дырявко Иван в январе 1942 года предложил мне вступить в ОУН и оказывать ему помощь в работе. Я дал согласие и вступил в члены нелегальной украинской националистической организации”. [“Спостерігаючи моє льояльне ставлення до прочитаної літератури, та що я поділяю його націоналістичні погляди, Дирявко Іван у січні 1942 року запропонував мені вступити до ОУН і оказувати йому допомогу в роботі. Я погодився і вступив у члени нелеґальної української націоналістичної організації”.] [61] Після згоди брати участь у підпільній роботі хлопець або дівчина отримували завдання, як правило, це було вербування нових людей, поширення націоналістичної літератури і листівок, збирання зброї, виконання обов’язків зв’язкового.
2)Дійсні члени ОУН – якщо підпільник сумлінно виконував завдання зверхників , мав здібності до конспірації, тоді йому, звичайно, доручалася більш небезпечна і кваліфікована робота у референтурі (одній із референтур) проводу. У нього приймалася присяга і, таким чином, він ставав дійсним членом Організації. До цієї катеґорії належав увесь провідний склад [62].
Документи НКВД досить вірно подають