У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


російській мові (відсутня посилка на оригінали, а на копії з копій) про зв'язки ОУН-УПА з іноземними розвідками. По цих документах автори довідки своєї думки не висловили.
Автори довідки констатують, що боротьба за лідерство між мельниківцями і бандерівцями загострилась до того, що "…у Житомирі бандерівці вбили членів мельниківського проводу Сніборського і Сеника, а біля Луцька - Шульгу". Дивно, що авторам довідки, з такими "компетентними" науковими експертами не відомо, що ще у 1985р. у Нью-Йорку Науково-дослідний інститут ім. Ольжича видав збірник статей і документів під назвою "На зов Києва", в якому є такі слова: "ОУН-мельниківці пережила великий удар, коли у дні 30 серпня 1941р. на бруку Житомира смертельно пострілені два визначні діячі ОУН-м, а саме Омельян Сеник-Грибінський та Микола Сніборський, як виявилося у похідній групі цих діячів був той самий агент НКВД, що приготував атентат на пол. Є.Коновальця. Він прилучився до похідної групи у Львові. Зник після вбивства в Житомирі, появився в Харкові, тут був арештований і в тюрмі вчинив самогубство."
У довідці досить детально розписуються терористичні акти ОУН проти представників польської влади, тоді як жодної згадки немає про знищення більшовиками УНР, внаслідок чого східна Україна попала у криваві руки Москви у вигляді Української Соціалістичної Радянської Республіки, яка за часів Миколи Скрипника, хоч малою мірою могла розраховувати на культурні свободи, але прихід до влади московських ставлеників типу Постишева, Балицького, Кагановича повністю ліквідували будь-які можливості українського національного відродження.
Внаслідок Варшавського договору 1920р. західна частина України опинилась під Польщею. При цьому їй була обіцяна широка автономія. Автори ж довідки ні єдиним словом не згадують про становище населення Західної України. Польща забула про обіцяну Варшавським договором автономію Західної України. В ній проводилось активне витіснення української мови з шкільництва, а урядовою мовою була оголошена польська. Влада Польщі не надавала українцям можливості навчатися у вищих навчальних закладах, що призвело до масової еміграції української молоді в інші країни Світу. Польський уряд відкинув, передбачену Варшавським договором, співпрацю з представниками уряду колишньої Української Народної Республіки. Свідомо нищилась й основа українського землеробства, у селян конфісковували землі і передавали колишнім титулованим особам. Землі Західної України заполонили так-звані "осадники", польські тюрми заповнювались українськими патріотами, саме для українців було навіть створено концентраційний табір "Береза Картузька".
Комісія так і не спромоглася збагнути, що черговий поділ України між Москвою і Варшавою, політичне, економічне та національне гноблення українців, стало передумовою для створення українською політичною елітою таких структур, як Українська Військова Організація (УВО) і Організація Українських Націоналістів (ОУН), для захисту національних інтересів українців.
Чисто в Московському стилі автори довідки описують факт створення стрілецької дивізії СС-Галичина. Не посилаючись на документи і не роблячи будь-яких наукових досліджень, автори одним штрихом констатують: "що до діяльності всіх формувань (СС) відповідна оцінка була дана Міжнародним Трибуналом на Нюрнберзькому процесі". Дивно, що автори довідки, "компетентні" наукові експерти маючи доступ до архівних документів, описуючи в деталях структуру ОУН-УПА не виявили в архівах інструкції організаційної референтури крайового проводу ОУН від 29 лютого 1944р. В ній значиться: "На терени Західно- Українських земель прибувають малі частини (СС Дивізії Галичина) для залучення до боротьби з партизанами на Західно-Українських землях. У зв'язку з цим поручаю: нав'язати сталий і добрий зв'язок з частинами Дивізії, використовувати дивізію до боротьби з більшовицькою партизанкою і польськими бандитами на українських землях, за рахунок Дивізії збільшувати боєприпаси організації, в разі відступу німців, чи евентуального розоруження, чи вивезення Дивізії СС Галичина поза межі України усі частини залучити до УПА. Забрати в ліс.". Авторам довідки не відомо, що ще 19 листопада 1941р. всім німецьким окупаційним органам влади була надіслана директива, якою заборонялося набирати в органи самоврядування і поліції прихильників бандерівського руху, а 25 листопада 1941р. німці видали наказ про їх знищення. І вже зовсім дивним є той факт, що авторам довідки невідомі матеріали Нюрнбергського процесу. Адже Дивізія СС Галичина там не розглядалась. (справа)
У довідці можна помітити дуже цікавий факт, коли в тих місцях де описуються боротьба ОУН-УПА з фашистами, їх називають бійцями, групами, частинами ОУН-УПА, а в тих місцях де описується боротьба ОУН-УПА з Московськими загарбниками їх називають бандою, бандитами, головорізами.

Про історію створення УПА

Створення Української Повстанської армії (УПА) бере свій початок з осені 1942р. На Волині і Поліссі починають діяти збройні загони Організації Українських Націоналістів (ОУН) а також "Поліська Січ" під проводом Тараса-Бульби Боровця. Спираючись на мережу ОУН під проводом Степана Бандери, створення збройних загонів УПА на північно-західних землях України набирає масового розмаху. В серпні 1943р. остаточно сформована структура УПА.

В листопаді 1943р. Головний провід ОУН - УПА очолив Роман Шухевич (Тарас Чупринка). У 1943-1944рр. збройні загони УПА становили значну військову силу. За німецькими даними, в листопаді 1944 року, УПА нараховувала 60 тис. озброєних військовиків. Загони УПА повністю контролювали територію у 150 тис. кв/км. на якій проживало 15 млн. чоловік населення. Відомий дослідник історії і діяльності УПА Петро Мірчук стверджує, що "в хвилі приходу більшовиків на західноукраїнські землі, кількість бійців УПА доходила до 80 тис. українців і 20 тис чужонаціонального елементу" (П.Мірчук. "Українська Повстанська Армія" - Львів. Просвіта, 1991 р. - с.51).
Сам факт початку створення УПА в період німецької окупації і по сьогодні спростовує провокаційні твердження, колишніх

Сторінки: 1 2 3 4 5 6