Реферат - ЧИ БУДЕ ВИЗНАНО ОУН-УПА ?
18

Радянської Армії Арборак пішов на фронт. Переможцем повернувся з Берліну, але 15 липня 1946р. був заарештований і засуджений до 15 років каторжних робіт та 5 років обмеження в правах. В 1992 році переглядаючи справу Арборака, прокуратура відмовила йому в реабілітації. І тільки при перегляді справи колегією обласного суду він був реабілітований з огляду на те, що спалене повстанцями приміщення застави весною 1944р. було німецьким.
2. По справі № 37058 09 червня 1945 року були засуджені до смертної кари, за ст. 54-1"А", 54-11 КК УРСР, Павлюк Іван Васильович та Курилюк Іван Ількович. Молодих людей арештували після призову їх до лав Радянської армії. Як видно з матеріалів справи після 4-го нічного допиту вони зізнались, що до призову на військову службу перебували у загонах УПА. Під час ведення слідства новобранців замордували. Павлюк помер у квітні 1945р., а Курилюк у травні 1945р. Смертну ж кару їм винесено військовим трибуналом у червні 1945р.
Тож оті численні звинувачення по кримінальних справах за "Зраду батьківщини" вимагають відповіді: яку зраду і якої батьківщини розуміють наші правоохоронці вирішуючи питання реабілітації сьогодні?
56 ст. КК України говорить: "Зрада Батьківщини - це дії скоєні громадянином держави на шкоду суверенітету держави". Тож яку державу зрадили тисячі й тисячі політичних в'язнів, учасників руху опору ОУН-УПА, Радянський тоталітарний режим? Англію? Францію? Америку? А може Україну за незалежність якої вони боролись?
"Шпигунство, диверсії, саботаж, шкідництво"? Проти кого і на чию користь? Якщо на користь Німеччини, Америки Франції чи СРСР - то це зрозуміло вороги народу і зрадники батьківщини- України. Якщо ж на користь України проти Німеччини, Франції, Америки чи СРСР, то це патріоти України. То чому вони не підлягають визнанню і реабілітації?
А як трактуються терористичні акти? Чи вважаються терористичними актами дії Радянських партизанів по знищенню військових об'єктів, мостів, ешелонів з людьми, зрадників?
Ні! Бо спрямовані вони були проти німецьких загарбників. А аналогічні дії українських повстанців? Теж ні, бо спрямовані вони були проти німецьких та московських окупантів.
У своїх висновках, при вирішенні питань реабілітації, деякі правоохоронні відомства незалежної України роблять із політичних в'язнів і учасників ОУН-УПА звичайних кримінальних злочинців. Із справи вилучають Статті політичного звинувачення, а залишається Стаття по звинуваченню за незаконне зберігання зброї.
Сьогодні правоохоронні органи України реабілітують тих, що здійснювали репресії і які пізніше самі були піддані репресіям, хоча згідно ст.2 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій" такі особи реабілітації не підлягають.
Як правило, після перегляду кримінальної справи в СБУ вона направляється для прийняття відповідного рішення в органи прокуратури. При позитивному вирішенні питання реабілітації, репресованому вручають про це довідку. Справи тих кому відмовлено в реабілітації направляються для остаточного вирішення в судові інстанції
На жаль судові органи незалежної Української держави часто можна порівняти з двійками, трійками та особливими нарадами що діяли в колишньому СРСР, які були спрямовані на знищення власного народу. Двійки, трійки та особливі наради підпорядковувались та діяли виключно під керівництвом тодішніх Комітетів Комуністичних партій різних рівнів. В Конституції СРСР 1936р. утворення таких органів не передбачалось і тому їх називають позасудовими, неконституційними. Але це були неконституційні органи чужої держави. Однак в незалежній Україні при вирішенні питань реабілітації беруться до уваги висновки цих іноземних неконституційних утворень. Мало того Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій" узаконено ці неконституційні утворення. Стаття 7 цього Закону подається у наступній редакції: "Визнати, що особу обґрунтовано засуджено або піддано покаранню позасудовим органом і на неї не поширюється дія ст. 1. Закону."
Тодішні двійки, трійки та особливі наради бодай формально викликали репресованого на своє судилище і за 3-5 хвилин виносилися смертні або інші вироки на підставі сфальшованих звинувачень. Сучасні суди незалежної Української держави остаточно вирішують питання реабілітації за закритими дверима, без участі репресованого і без надання йому права на захист у відкритому засіданні. Але ж принцип відкритості судів - один з основних принципів формування правової держави.
Згадуваний закон залишив поза увагою етнографічні групи українців, що були у післявоєнний період, за домовленості польських і радянських режимів, примусово виселені із українських етнічних територій.
В законі не знайшли відображення репресії по виселенню цілих сіл з території України, планові, так звані, "добровільні" переселення окремих родин з кожного села. Поза Законом залишились малолітні в'язні та діти репресованих і депортованих родин. В Україні відсутні пільги реабілітованим та їх родинам. В той час, як законом про соціальний статус ветеранів війни надані пільги так званим, вище вже згадуваним, "бійцям винищувальних батальйонів" і мало того, цим законом їм подовжено термін учасників війни до 1952р. Що можна було винищувати в Україні до 1952р.? Звичайно що людей а не гризунів або сарану. Законодавствами Росії і бувших радянських республік таких соціальних груп населення не встановлено і тому колишні "смершовці", "бійці винищувальних батальйонів", "спец груп" сьогодні всіма правдами і неправдами з'їжджаються в Україну бо ж для них українськими законами забезпечені пільги та високі пенсії. А забезпечуються ці пільги та пенсії за рахунок українських платників податків, тих же колишніх учасників національно-визвольного руху ОУН-УПА та їх дітей. Така соціальна несправедливість в незалежній Україні спричинила до поділу суспільства на своїх і чужих. Цей, закріплений законодавством поділ, дуже вміло використовують політичні сили, не гребують ним і

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6