Під впливом Ю. Лаврівського перебувало близько 30 "питомців" семінарії, яким він доручав перекладати польські та німецькі твори на українську мову13. Вужче коло, восьмеро семінаристів - зокрема А. Вахнянин, О. Партацький, Д. Танячкевич - розпочали під його керівництвом працю над укладанням німецько-українського словника'4.

Світські студенти університету сходилися спочатку, щоб читати монографію М. Костомарова "Богдан Хмельницький" (очевидно, що для усіх охочих не вистачало примірників). Незабаром (на думку Я. Гординського, на початку 1862 р.) сформувалася громада з обраним війтом і громадським виділом15. Сучасник цих подій Остап Терлецький (1850-1902) згодом так описував її засади: "громадян приймано голосованєм, вони обовязані були робити малі вкладки, які обертали ся на дїла громадські, повині були після громадського рішеня одягати ся по народньому, поступати солідарно з громадою в важнїщих річах"16. *

Серед світських студентів університету народовецького напряму виділялися Федір Заревич, Корнило Сушкевич, Володимир Качала, Володимир

Шашкевич та інші. Цікаво, що серед перших львівських народовців були й такі, що пізніше перейшли на русофільські позиції (Володимир Бучацький, Іван Добрянський, Роман Ямінський). Студенти часто збиралися в кав'ярні "Юзя", що знаходилась на Галицькій площі, де влаштовували "козацькі забави"17. Спочатку львівська народовецька громада планувала видати альманах власних повістей і поезій під назвою "Китиця на могилі Тараса Шевченка""*. На зібраннях вузького кола львівських народовців у помешканні Ю. Лаврівського, обговорювалися плани видання часопису "Руська правда"19. Врешті, з 1 лютого 1862 р. у Львові під редакцією Ф. Заревича почало виходити перше на-родовецьке "літературне письмо для забави і науки"-"Вечерниці", що істотно спричинилося до ідейної кристалізації нового напряму. З появою народовецької преси центром громадівського життя у Львові стали редакції часописів "Вечерниці" (1862-1863) та "Мета" (1863-1865), вони ж сформували головні засади національно-політичної ідеології ранніх народовців20.

Народовецька громада існувала у Львові й надалі, щоправда з перервами. її діяльність активізувалася або ж занепадала залежно від приходу чи відходу діяльних членів з Львівського університету. Коли Олександр Барвінський (1847— 1927) приїхав на навчання до Львова у 1865 р., то застав там "тільки розбитки першої "Громади". Зусиллями новоприбулих студентів Львівську громаду того ж року було відновлено. Через два роки вона розпочала видання часопису "Правда"21. 31865 р. також серед учнів львівської Академічної гімназії діяла "Молода громада", її члени двічі на тиждень зустрічалися, щоб обговорити твори українських письменників - "ці сходини виробляли національний характер"22.

У 1862-1863 роках народовецькі гуртки молоді на кшталт козацьких громад появилися вже поза Львовом, головним чином в гімназійних містах Галичини, їх утворення, чисельний ріст, тісна співпраця, організація спільних акцій засвідчили, що ранній народовецький рух перетворився у загальногалицьке явище, набув певної, хоча й неформальної, організаційної структури.

Появі народовецьких громад передувало, як правило, піднесення пат-ріотичних почуттів серед старшокласників гімназій: ріст зацікавлення до власної етнічної ідентичності, маніфестація своєї непольськості, галицько-руської самобутності. Подібно як у Львові, молоді патріоти перебували під опікою когось із відомих старших галицько-руських діячів, що в той час також активніше проявляли себе в громадсько-політичному житті, хоч згодом і дотримувалися староруської або русофільської орієнтації. Відомий самбірський суддя, один із провідників старшого покоління руських діячів Михайло Качковський захоплено писав із Самбора в червні 1862 р. про тамтешніх гімназистів: "Въ Козацкихъ шапкахъ ходить ту около 50 ученниковъ а въ иншихъ рускихъ шапкахъ еще больше"23. Тоді ж він прислав за свій кошт учням Станіславівської гімназії щойно видані книги галицьких авторів (Е>. Дідицького, В. Ільницького, І. Шараневича тощо) на історичну тематику24. У Перемишлі студент четвертого року семінарії Анатоль Вахнянин у 1862/1863 навчальному році отримував українські видання від гімназійних представників середньої

генерації галицько-руських діячів - професорів о. Юстина Желехівського і Михайла Полянського, мав для своїх заходів підтримку о. Григорія Ги-нилевича25 тощо.

Поштовхом до утворення сітки народовецьких громад у галицьких містах стала активна організаційна діяльність львівських народовців, яку ті розпочали з 1862 р. Створення народовецьких громад зазвичай розпочиналось із налагод-ження контактів між кимось із львівських народовців та учнями-старшо-класниками або молодими педагогами провінційних гімназій. Мабуть, найважливішу роль в організації сітки громад серед гімназійної молоді Галичини та координації їх діяльності відіграв Данило Танячкевич. Згодом він з повним правом писав про себе: "І моєї роботи ніхто не помічав в Галичині, бо її не знав, не знає и знати не може, тим що мене і не видно було - хоч що єсть народнього - в Галичині - се ж я єму батько!"26 Молоді народовці часто визнавали, що саме листи Танячкевича сприяли виникненню у них української національної свідомості.

Саме за вказівкою Д. Танячкевича Анатоль Вахнянин зорганізував у 1863 р. громаду в Перемишлі серед семінаристів і гімназистів. Того ж року він почав викладати у Перемишльській гімназії, що полегшувало йому спілкування з учнями. "Вони