Програма омолоджених народовців грунтувалася на національно-демократичних, ліберально-центристських принципах. Підкреслюва-лося, що "остаточною метою наших народних змагань є дійти до того, щоби цілий українсько-руський нарід здобув собі культурну, економічну і політичну самостійність та з'єднався з часом в одноцільний національний органам..." [2, с.57]. Отже, націонал-демократія брала від народовського руху свої ідейні витоки, перейняла організаційну сітку і стала широкою коаліційною партією, яку можна порівняти, наприклад, з індійським Національним конгресом. Поступово в краї виникла практично двопар-тійна система: провідна роль НДП стимулювалася і врівноважувалася опозицією лівої Української радикальної партії [10, с.202].

Процес оформлення партійно-політичної системи українського суспільства у Галичині, започаткований в 1890 p., супроводжувався глибокими змінами в українській політичній думці, яка перейшла на платформу самостійної національної держави. Появу українського самостійництва на зламі XIX - XX ст. традиційно пов'язують з діяльністю групи "молодих" радикалів. Представник марксистського угруповання в РУРП Ю. Бачинський у книзі "Україна ірредента" (1895) вперше в історії українського руху висунув і обгрунтував самостійницькі позиції, що стали головною програмною метою партії на четвертому з'їзді в грудні 1895 р. [5, с.77]. Але не можна ігнорувати той факт, що прагнення до національної державності логічно випливало з проголошеної народовцями тези про самостійність української нації. Елементи державницького мислення у більш або менш виразній формі простежуються в програмних заявах народовців. Так, вимога поділу Галичини та об'єднання її української частини з Буковиною, твердження про належність галицьких "русинів" до 20-мільйонного українського народу, що мас славне історичне минуле, давали змогу усвідомити постулат державності як віддалений ідеал українського руху. Це оче-видно, якщо зважити на зростання державницьких прагнень сусідніх народів - поляків, чехів, угорців та ін. [З, с 1 ЗО]. Здолавши москвофільську перевагу в національному таборі, політична еліта народовства на зламі