В процесі захоплення феодалами общинних земель та фор-мування феодальної вотчини (отчини або дідизни) смерди починають виконувати завдання (уроки) на користь власників земель. Смерди — найчисельніша категорія населення, яке виконувало відробітки й платило оброк.

Чисельним прошарком феодальне залежних людей у стародавній Русі були рядовичі. Вони перебували в тимчасовій феодальній залежності на умовах «ряду» — договору.

Однією із категорій рядовичів були закупи. Так називали смердів, які, розорившись, потрапили в кабалу до князів і бояр. Не маючи засобів виробництва, смерд мусив брати у феодала (або навіть у вільного общинника) «купу», тобто позику грішми. За отриману «купу» закуп працював у госпо-дарстві феодала. Позикодавець мав право покарати закупа «за вину». В разі неповернення «купи» закуп перетворювався на раба або холопа.

Крім вищеозначеного джерела виникнення рабства у Київ-ській Русі були й інші: полон, народження від рабів, обернен-ня в рабство за втечу від свого господаря, крадіжка, розбій, одруження з рабинею без укладення договору з її феодалом (власником), продаж себе в рабство та ін. Раби були власністю господарів і не мали ні особистих, ні майнових прав (рабство було патріархальним). Рабів ще часто називають челяддю феодалів.

З розширенням феодальних господарств князі й бояри перетворювали рабів на феодальне залежних селян, оскільки праця останніх виявилася продуктивнішою. Вони наділяли рабів землею і давали їм сільськогосподарський інвентар. Посаджений на землю раб, крім своєї земельної ділянки, зобо-в'язаний був обробляти поля господаря.

Зазначимо, що з князівської челяді в XII — XIII ст. вирос-тали управлінці господарського двору й державних маєтків. За вірну службу князь таких рабів звільняв і наділяв землею. Такими слугами князя були тіуни (управителі господарством) чашники (прислужники на святкових обідах), стольники (приблизно те саме, що й чашники), конюші тощо. З цієї категорії слуг формувався державний апарат. Додамо, що так слуги в основному вже були феодалами (боярами).

Значну соціальну групу людності Русі становили ізгої — люди, які не мали засобів для ведення власного господарства Ізгоєм міг стати будь-хто з будь-якого стану суспільства Русі Але найчастіше на ізгоїв перетворювалися раби, які вику-пилися із рабства.

Окрему, значну за розмірами соціальну групу становили служителі церкви. Виключно церкві підлягали парафіяльна; священики, диякони з сім'ями, ченці та черниці. Під захистом церкви перебували ізгої.

Поряд із сільським господарством, яке займало чільне місце в господарському житті феодального суспільства, в XI— XIII ст. у Русі розвивалося ремесло, яке концентрувалося І містах. На кінець XII ст., за літописами, на Русі існувало понад 200 міст. У цих містах розвинулися різні види ремесел. Со-ціальний склад міст був неоднорідним.

Міські ремісники давньої Русі поділялися на майстрів і під-майстрів. Вони становили значну частину міського населення.

Важливою і також впливовою групою міського населення були купці.

Крім ремісників і купців у містах жили бояри, духівництво, феодальне залежні люди (смерди, холопи, закупи тощо).

Отже, суспільство Русі було досить структурованим. Усі стани підлягали вищим і місцевим органам влади й управління. Відносини між ними регулювалися правом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Апановин О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі.— К., 1993.

Бабій Б. М. Місцеві органи державної влади Української РСР в 1917— 1920 pp.- K., 1967.

Бабій Б. М. Українська радянська держава в період відбудови народного гос-подарства (1921-1925).- К., 1961.

Бандера С. Перспективи Української Революції. — Мюнхен, 1978; Дрогобич, 1999.

Бардах Ю., Леснодорский В., Пистрчак М. История государства и права Польши.— М., 1980.

Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917—1953: Суспільно-політичний і правовий аналіз.— Львів, 1994.

Блаватская Т. В. Очерк политической истории Боспора в V—IV вв. до н. э.— М., 1959.

Бондаревыми А. В. Волосне управління та становище селян після реформи 1861 р.- К., 1961.

Борисенок С. Списки Литовського статуту 1529 р. // Праці комісії для виучу-вання західноруського та вкраїнського права. Вип. II.— К., 1929.

Брайневський М. Ю. Походження Русі.— К., 1968.

Буйских С. Фортификация Ольвийского государства (первые века нашей эры).- К., 1991.

Василенко М. П. Матеріали до історії українського права.— К., 1929.

Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського.— К., 1992.