відкрила по козацькому табору нищівний вогонь. Учасники битви ще ніколи не чули такого гарматного гулу. Козаки влучним вогнем відбили всі атаки, а потім при підтримці польського загону Русанівського змусили противника відступити. У темряві запорожці кинулись у наступ і вклинились у турецький табір , де почалась велика паніка. На жаль, Ходкевич відмовив Сагайдачному у допомозі і так було втрачено реальний шанс на перемогу. Своїм героїзмом цього дня запорожці викликали захват у поляків і прославились навіки. Турки втратили 40 тис воїнів. Бойовий дух турецької армії впав. З`явилась зневіра у можливості перемоги.
Наступного дня противники ховали загиблих. А потім запорожці зробили нічний напад на татарський табір, багатьох татар вбили хоч і самі втратили одну тисячу побратимів. На світанку сьомого вересня 150 турецьких гармат відкрили нищівний вогонь по козацькому табору. Противник кинувся на його штурм. До полудня над полем битви висів густий пороховий дим і чувся безперервним гуркіт, а потім турки почали відступати. Проте їх свіжі частини напали на польський табір. Спільними силами українці й поляки відкинули ворога. 8 вересня запорожці підпустили тісні ворожі лави майже до своїх окопів, несподівано підвелись і відкрили нищівний залповий вогонь по них. Перший ряд стріляв, інші заряджали мушкети. Вогонь вівся безперервно. У рядах наступаючих були пробиті великі "бреші" і рештки їх кинулись навтіки.
10-11 вересня козаки знову відбивали атаки ворога. А наступного дня Сагайдачний організував самостійний напад запорожців на противника. Коли після ситної вечері турки і татари, як звичайно, поснули, козаки тихо зняли вартових і всією юрмою навалились на наметовий табір ворога. Було перебито багато яничар, сипахів, татар які в одній білизні з великим галасом тікали в різні боки. Захопивши все, що можна було, козаки почали відходити, а залишене прикриття відкинуло переслідувачів. Обидві сторони зазнали тяжких втрат.
Становище козаків і поляків також гіршало. Не вистачало харчів, фуражу, почались епідемії. Окремі польські й українські загони кинулись грабувати мирне населення, в наслідок чого Ходкевич мусив кинути проти них каральний загін. Орда Кантеміра-мурзи переправилась через Дністер і відрізала Хотин від Кам'янця-Подільського. Татарські чамбули відійшли з метою спустошення українських земель, що викликало сильне хвилювання серед козаків. Вони навіть готові були залишити позиції й іти на порятунок до своїх близьких і родичів. Тільки втручання Сагайдачного врятувало справу. Козаків хвилювали чутки, ніби поляки лаштуються за їх спиною укласти мир з турками. Такі чутки були небезпідставними. У цей час турецький султан вже шукав можливості укласти почесний для себе мир. Почалися відповідні переговори.
А тим часом Осман ІІ перегрупував війська і 15 березня кинув їх на козацький і польський табори. Наступ вівся з трьох боків, а гарматний вогонь був таким , що від нього, як писав пізніше учасник битви, земля тряслась. Союзники відстояли свої позиції.
На раді 16 вересня польсько-українське командування констатувало падіння бойового духу захисників і вирішило для його підняття перейти до наступальної тактики малими силами. Це була перемога гетьмана Сагайдачного, який з самого початку війни ратував за неї. 8 тис козаків на чолі з Сагайдачним вночі увірвались до наметового табору турків і вщент спустошили його. Одночасно козаки атакували табір Гусейна-паші за Дністром. Такі ж нічні атаки вони повторили і 18 вересня. Виношувався задум генерального наступу на противника. Тим більше, що були явними ознаки падіння морального духу турецької армії.
Але становище ускладнилось з обох боків. Воно ще більше погіршало після смерті Ходкевича 24 серпня. Наступного дня українці і поляки відбили черговий штурм противника. 28 вересня відбулась вирішальна битва Хотинської війни. У ній брали участь всі сили воюючих сторін. Гармати вели безупинний вогонь, турки і татари йшли нескінченними валками. В окремих місцях вони вклинились в козацько-польський табір й тільки героїзм і взаємовиручка врятували оборонців від повного розгрому. Надвечір на знесилене турецьке військо перейшов у наступ зі своїми козаками Сагайдачний, за ним Любомирський з поляками і спільними силами відкинули противника. Перемога була повною.
Польське командування почало переговори про почесний для Речі Посполитої мир. 29 вересня 1621 р. Річ Посполита і Туреччина підписали мирний договір. За його умовами польський уряд мав заборонити козакам нападати на кримські й турецькі володіння. Туреччина зобов'язувалась припини татарські набіги на Польщу, а також призначувати волоським сподарем лояльних до неї людей. Остання зобов'язувалась щорічно виплачувати кримському ханові у поминки у розмірі 30 тис. злотих.
Українські козаки зіграли у Хотинській війні вирішальну роль. Вони захистили Україну і Польщу від завоювання Туреччиною, стали непереборною перешкодою на шляху дальшої експансії войовничого ісламізму на Європейський континент, але за свої мужність і героїзм нічого не отримали. Українське питання в масштабах Речі Посполитої залишилось невирішеним і запорожців ще чекала нелегка боротьба за свої права і привілеї, за виборювання волі, державності й незалежності України.
Петро Сагайдачний і козаки у боротьбі проти турків і татар.
З розвитком Запорозької Січі активного наступального характеру набирає боротьба проти турецько-татарської агресії. Козаки не тільки давали відсіч навалам татарських орд і турецьких військ в Україну, але й самі наприкінці 16 ст. розгорнули наступ на володіння султанської Туреччини та її васала - кримського ханства, намагаючись перенести військові дії на територію ворога.
Турецька імперія, до якої входили завойовані нею країни Європи, Азії та Африки і яку населяло 60 мільйонів чоловік, була в ті часи найбільшою державою. Вона панувала