Хотинська війна. - на Чорному морі і Балканах, володіла гирлами Дунаю, Дніпра, Дону, прагнучи викорис�...

Реферат - Хотинська війна.

на Чорному морі і Балканах, володіла гирлами Дунаю, Дніпра, Дону, прагнучи використати їх як опорну базу для наступу проти України, Московської держави, Польщі, Білорусі. Збройні сили Оттоманської Порти належали тоді до числа найсильніших армій світу, мали репутацію "непереможних". Включаючи у свої агресивні плани загарбання України, султанська Туреччина викликала та підтримувала постійні руйнівні напади орд Кримського ханства.
Проти такої супердержави, яка загрожувала всьому європейському розвиткові експансією, а українському народові - геноцидом, цілковитого фізичним знищенням, козаки розгорнули справжню війну. Стратегію цієї війни розробив Петро Сагайдачний.
Однак, перед тим він провів велику роботу щодо кількісного зростання, зміцнення удосконалення збройних сил України - козацького війська.
Будучи талановим військовим організатором, Сагайдачний особливо дбав про забезпечення козацького війська зброєю, передусім рушницями, прагнув, щоб кожний козак, у тому числі й піхотинець, мав свого коня. Спрямовуючи козацтво до найактивнішої наступальної боротьби проти Турецької імперії, в чому пріорітетну, найважливішу роль відігравали чорноморські козацькі походи, Сагайдачний домігся зростання кількісного складу запорозьких флотилій, в яких чисельність чайок - головних бойових одиниць - досягла кількохсот.
Петро Сагайдачний організував і особисто керував суходільними і морськими походами на володіння султанської Туреччини і Кримського ханства.
Головна концепція стратегії морських походів, розроблених Сагайдачним, полягала в тому, щоб воювати з ворогом на його території. Основним напрямком козацького наступу були береги Малої Азії. Мета - підірвати економічну і військову могутність Туреччини, захоплюючи на деакий час фортеці та прибережні міста, руйнувати їх, спалювати, а турецькі залоги знищувати, захоплювати якнайбільше трофеїв. Головним завданням було визволення з турецько-татарської неволі полонених-бранців.
Козаки атакували кілька фортець одночасно, але основний удар завдавався найбільшому центру, наприклад турецькій столиці - Стамбулу. Знищувався турецький флот у портах та на морі.
Петро Сагайдачний розробив та вдосконалив також і тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського воєнного мистецтва.
1613 року козаки, керовані Сагайдачним, перемогли турецькі віцська під Гезлевом у Криму, а татар - у Подніпров'ї біля річки Кінські Води. Джерела повідомляють, що в 1614 і 1615 роках під особистим проводом Петра Сагайдачного козаки Чорним морем переможно ходили на Крим, Малу Азію та Константинополь (Стамбул). У 1614 році вони зруйнували Синоп - велике місто Анатолії. Наступного року козаки Сагайдачного випалили околиці Константинополя і налякали самого падишаха. Повертаючись додому, козаки погромили під Очаковим турецькі війська.
Найзначнішою подією 1616 року у війні козацтва, керованого Петром Сагайдачним, проти султанської Туреччини і Крітського ханства був морський похід, спрямований на Кафу (тепер Феодосія,) - головного невільницького ринку в Криму. Козаки штурмом оволоділи могутньою фортецею, знищили 14-тисячний турецький гарнізон, звільнили масу полонених-бранців.
Восени того ж року козацький гетьман влаштовує новий морський похід. Після блискавичного штурму Трапезунда козаки увірвалися до міста, визволили багато невільників, розгромили турецьку флотилію, що посунула за відпливаючими чайками. А потім Сагайдачний спрямував свою ескадру з чайок на Константинополь. У той час турецька столиця була беззахистною. Увесь свій флот султан відправив до Трапезунда й Очакова, щоб перехопити козаків.
Історики назвали ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним, Добою героїчних походів.
Та не тільки військовими справами опікувався Сагайдачний. Року 1620 він здійснив політичну і громадсько-культурну акцію - відновлення православної ієархії. Та акція мала велике значення для захисту української духовності і церкви, крім того, вона недвозначно була спрямована проти Речі Посполитої.
Проте козакам Сагайдачного 1621 року довелося воювати разом з польським військом проти могутнього ворога як Польщі, так і України -Османської імперії. До козаків звернувся польський король із проханням приєднатися до польського війська, яке після цецорського розгрому турецькою армією в 1620 р. опинилося в безвихідному становищі. Султанська Туреччина, вирішивши завоювати Польщу, почала збирати чималі сили.
Упродовж усієї Хотинської війни козаки приймали на себе основний тягар турецьких атак. На чолі зі своїм гетьманом вони відбили всі дев'ять штурмів, п'ять із яких були спрямовані безпосередньо й виключно на козацький табір, що являв собою недоступну фортецю. Жодного разу ворог не зміг проникнути за його вали.
Цілковитий розгром турецької армії змусив султана погодитися на переговори й укладання миру з Польщею. Могутня турецька армія зазнала нищівної поразки, османський уряд - краху своїх загарбницьких планів щодо Польщі та України. Спроба Османа II поставити на коліна Польщу, ліквідувати козацтво й завоювати Україну провалилася. Протягом п'ятитижневих боїв султан не здобув жодної перемоги, а втрати його армії борівнювали 40% воїнів.
Хотинська війна - це був вінець полководницької діяльності Петра Конашевич-Сагайдачного, зростання його авторитету в Європі, визнання воєнного генія українського козацького гетьмана.

Боротьба козаків з татарами і турками під проводом Вишневецького .

У році українські козаки разом із загоном із на попливли до турецької фортеці Очаків. Сили турків значно перевищували козацькі загони, та численні і добре озброєні турки не встояли перед козаками. Козаки захопили і зруйнували фортецю і визволили чимало невільників.

Повернувшись із цього походу, Вишневецький незабаром нападає на . Зруйнувавши місто, козаки відправилися громити та палити татарські в .

Дочекавшись, коли вкриє Дніпро, розлючений татарський хан Девлет-Гірей в року з великим військом підступив до . Але козацькі укріплення витримали 24-денну , а козаки розгромили ворога і відігнали його з великим . Ханові вперше довелося на території, яку він вважав своїм володінням, зустріти неприступну фортецю і з ганебною поразкою повернутися до .

1557 року Вишневецький організовує новий

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9