В одній із сірих скал, по дорозі від Бахчисараю до Чуфут-Кале, висічений храм. Це ранній православний храм в Тавриді – Успенський монастир. Він не лише спокійно існував по сусідству з столицею кримських ханів, але і отримував від них грошову допомогу. З XV ст. став центром православ’я в Криму. Перша будівля монастиря – Успенська церква відноситься до VIII ст. Збереглися келії в скалах, фонтан, будинок настоятеля. Сама церква маленька, невисокі стелі. Сам монастир діючий, але монахів майже не видно. Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідження християнських поселень в долинах біля монастиря відносять до VI ст., тоді ймовірно і виник Успенський монастир. На той час йшла епоха іконоборотьби в Візантії, яка вважалась як єресь. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися. Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках країни, в тому числі було побудовано в Криму багато монастирів, які припинили своє життя під час вторгнення татар. Після захвату турками Криму в 1475 році Успенський монастир став резиденцією митрополита в ханстві.[25, с.43].

Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник династії Гіреїв просив допомоги у Пресвятої Богородиці. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до хана. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від Федора Іоановича та Бориса Годунова) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 році греки-християни жителі Мариамполя були переселені до Приазов’я, які потім заснували місто Маріуполь.

В 1783 році Крим стає частиною Російської імперії. В 1818 році Успенський монастир відвідав цар Олександр I. В 1850 р. монастир був відкритий як Успенський Скит. Під час першої оборони Севастополя 1854-1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський шпиталь. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.[22, с.22].

Після революції монастир був розграбований, ченці розстріляні. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скит закритий у 1921 році. Під час Другої світової війни тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташовано братська могила радянських воїнів. Після депортації кримських татар у 1944 році на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер. Зараз монастир діючий. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи.[3, с.393].

Отже, Крим славиться великою кількістю монастирів, які є печерними культовими комплексами.

Найдавнішим печерним культовим комплексом Криму є Качі-Кальон, розташований біля села Передущелинне за 8 км. від Бахчисарая. Назва скелі переводиться як «Хрестовий корабель», оскільки скеля нагадує ніс судна, а глибокі тріщини утворюють на її поверхні зображення велетенського хреста. Для ранніх християн така виразна культова символіка послужила приводом для вигнання звідси язичників й заснування печерної обителі ще в V ст.

Перші християни вирубали поряд із гротом десятки чернечих печер-келій, скельних каплиць із гробницями і церков. Загалом у Качі-Кальоні нараховується п’ять храмів.

Ззовні монастир оточувала кам’яна стіна метрової товщини, є фундаменти кількох оборонних башт VII – X ст. Після татарського завоювання Криму монастир Качі-Кальон продовжував існувати. Запустіння його пов’язане з примусовим виселенням із півострова всіх християн армією О.Суворова в період російсько-турецьких війн кінця XVIII ст.

Неподалік Мангупа є ще два середньовічних монастиря. Монастир Шулдан знаходиться в ущелині перед селом Тернівка. Його засновано грецькими монахами-іконоборцями в кінці VIII ст. Тут зберігся храм-базиліка із хрещальнею і єпископським кріслом у вівтарі, висіченому в скелі. На стінах досі помітні сліди розпису, що датуються XII – XIII ст. Прохід сюди веде через цілий лабіринт природних гротів і штучно вирубаних печер житлового й господарського призначення.

За с. Тернівкою є значний за розмірами печерний монастирський комплекс Челтер. У ньому нараховується понад 50 печер, розташованих у чотири поверхи. Більшість з них було пристосовано для господарських цілей.

Обидва ці монастирі загинули від татарської навали орд хана Ногая в кінці XIII ст.

На Кримській землі збереглася також одна з вірменських святинь – це монастир Сурб-Хач, розташований недалеко від містечка Старий Крим. Монастир розташований у надзвичайно красивому і спокійному місці, куди приїздять все більше і більше людей не тільки для спілкування з всевишнім, а й просто для відпочинку.

Розділ 2. Монастирі Західної України

В історії українського народу, його духовно-культурному розвитку особлива роль належить монастирям. Виникнувши у Київській Русі після прийняття християнства, вони стали важливими осередками релігії, освіти, літератури, образотворчого мистецтва, науки. Не втративши свого актуального значення ці святині і у наш час, коли у процесі розбудови незалежної України здійснюється духовне оновлення суспільства.

Монастирі завжди були центрами паломництва віруючих, туристів та краєзнавців. Вони, як і замкові комплекси, для захисту від постійних навал ворогів обносилися зовнішніми оборонними стінами.

Серед усіх національних святинь України почесне місце займають монастирі Західної України. До них належать: оборонна Святоуспенська Унівська Лавра, Крехівський Василіянський монастир Св.Миколая, Лаврський монастир св. Онуфрія, Підкамінський монастир оо.Студитів, Манявський Скит, Гошівський Василіянський монастир Преображення Господнього, Підгорянський Преображенський Василіянський монастир, Бакотський Михайлівський печерний монастир.

На території Львівської області з раннього середньовіччя до нашого часу збереглися три оборонні монастирі в с. Унев, с. Крехові і с. Лаврові.

Оборонна Святоуспенська Унівська Лавра оо. Студитів знаходиться серед розлогих пролісів горбогір’я Гологорів (Перемишлянський район Львівщини).

Археологічні