Реферат на тему:

Опришківський рух на Прикарпатті у XVIII cт.

Зміст

Розділ I.Джерела та історіографія проблеми.....................................................................3

Розділ II.Поширення опришківського руху на Прикарпатті у XVIII ст..........................6

Розділ III.Олекса Довбуш як ватажок опришківського руху............................................9

Висновки..............................................................................................................................12

Список використаної літератури.......................................................................................13

Розділ I.Джерела та історіографія

Вивчення історичних джерел опришківського руху характеризується своєю певною своєрідністю. Ця своєрідність полягає в тому, що принаймні до середини ХІХ ст. про опришківський рух можна було дізнатися із народної творчості. Саме фольклорні джерела давали певний матеріал про опришків, характеризуючи окремих ватажків цього руху, а саме таких як Олекса Довбуш, Іван Бойчук, Василь Баюрак, Мирон Штала та інші. Саме легенди та перекази, як своєрідні жанри народної прози, тривалий час представляли собою основні джерельні чинники, щодо вивчення опришківського руху.

Зпівставляючи перекази та легенди можна сказати, що якщо в переказах зображуваних не виходить за межі дійсного, реального, то основою легенд становлять вигадки та фантазія. На відміну від казкової вигадки у легендарну вигадку завжди вірили як у можливу

Щодо достовірних історичних джерел про опришківський рух, як стверджує В.Грабовецький не було виявлено. Єдиний історичний документ щодо опришківства, це мемуари польського поета Франціська Карпінського, який народившись в 1741 році ледве не загинув від нападу опришків, і лише милосердя Довбуша врятувало його від загибелі.

Спогади Карпінського побачили світ вже після смерті останнього вже у 1804 році. Дещо пізніше у 50-х р. ХІХ ст. були виявлені такі цінні джерела в історії опришківського руху як судові книги міста Станіславова теперішнього Івано-Франківська.

У двох судових книгах зафіксовані протоколи судових процесів над опришками що хронологічно охоплюють першу половину ХVІІІ ст. В.Гравецький засвідчу, що було всього десять протоколів. [12. 14]

В кінці 80-х років вдалося розшукати третю судову книгу Станіслава. Вона стосується, справи Василя Баюрака. Територіально вище названі судові книги стосуються опришківського руху на території Покуття, а саме Коломийського. Попри певні недоліки судові книги цінні з огляду на збереження свідчень самих учасників тих подій.

Правда історики тут зіткнулися з певною проблемою, оскільки крім Станіслава не виявили інших міст, а саме Снятова, Долини, Болехова. Як вважають окремі історики, крім судових книг щодо вивчення опришківського руху, варто рекомендувати зокрема міські районні акти. Зокрема відомий істори Юліан Целевич знайшов цікавий доумент Довбуша, універсал коронного гетьмана Потоцького обнародуваний у Тернополі 1790 р.

Впродовж ХХІ ст. історики по кусочках збирали документальні джерела щодо опришківського руху зокрема Олекси Довбуша.

Досить цінні матеріали щодо опришківського руху можна знайти у фондах державного архіву Івано-Франківської області. На жаль, як стверджує В.Грабовецький, практично не збереглося документів Закарпатської і Чернівецької області. Цінні матеріали щодо постаті Олекси Довбуша є в фондах Коломийського музею, а також музею Олекси Довбуша в селищі Печеніжин, що недалеко від м. Коломиї.

Таким чином,виділяємо такі джерела легенди та перекази усної народної творчості, судові, грецькі, земські книги, що знаходяться у фондах Львівського історичного архіву державного архіву Івано-Франківської області, рукописному фонду Львівської наукової бібліотеки і нарешті мемуарні джерела. Під кінець варто віддали фондам Коломийського і Печеніжинського музеям.

Як уже відзначалося тема опришківського руху почала привертати увагу науковців істориків середини ХІХ ст. Цікавила вона як польських істориків, які часто були необ’єктивними в оцінці опришківства, так і українських дослідників. Так польський публіцист К.Вуйцівський у своїй статті «Гуцули» датованій 1840 р. називав опришків «бандитами», «розбійниками». Правда Довбуша він називав благородним, оскільки той не вбив Франціська Карпінського, коли той ще був немовлям. Інший історик А.Більовський в 50-х рр. ХІХ ст. вперше виявив судові чорні книги міста Станіслава, про що сповістив у дослідженні Покуття.

Лише на початку 80-х ХІХ ст. цінні історичні розвідки про опришків зокрема Олексу Довбуша написав український історик Юліан Цалевич. Власне Цалевич простежив зв’язок опришківства із селянством. Історичні дослідження Ю.Цалевича справили враження на багатьох вчених. Високу оцінку розвідкам Цалевича про Довбуша, дав сам Іван Франко. Відомо, що Цалевич зібрав матеріали не тільки про Довбуша, але і інших ватажків І.Бойчука та В.Баюрака. По суті Юліан Цалевич виявився першим історіографом Покутського опришківського руху ХVІІ ст.

Після смерті Ю.Целевича, якщо не брати до уваги окремі оцінки І.Франка щодо опришківського руху, таких цілісних характеристик опришкіани не було зроблено аж до появи праць відомого сучасного історика В.Грабовецького, котрий сам виявився земляком О.Довбуша, бо сам також народився в Печеніжині. Були окремі статті, брошурки, які торкалися опришківського руху, але вони не носили фундаментального характеру як Грабовецький.

Сам В. Грабовецький присвятивши все своє наукове життя опришківського руху, на основі архівних джерел зробив фундаментальний внесок в українську історіографію. Після Ю.Целевича це другий стовп опришківської історіографії, він навіть перевершив Целевича в обсязі і якості дослідження опришківського руху. Майже 60 років академік доктор історичних наук нині професор Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника В.Грабовецький приділяє увагу вивчення історії опришківства. Ним написані фундаментальні праці, а саме, «Селянський рух на Прикарпатті в другій половині ХVІІ ст. – першій половині ХVІІІ ст.», «Орпишівський рух на Прикарпатті ХVІІ- ХVІІІ ст.», «Народний герой Олекса Довбуш» та інші.

В своїх розвідках про опришківський рух науковець із Прикарпатського університету розширив територію діяльності опришків, і цим він спростував твердження деяких істориків про локальну винятково покутську діяльність виступів опришків.

По-друге в історичних працях В.Грабовецького описано побут опришків його зв’язок побуту простого народу. По-третє, як зауважує сам В.Грабовецький, в його працях вималювалася картина обставин