організацію нині прийнято називати Українською Козацькою державою.
(1654-1667 рр.)
ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1722 р. – цар Петро І видав наказ не обирати нового гетьмана.
Життям України відтепер мала управляти спеціальна мала управляти спеціальна установа з 6 російських офіцерів – Малоросійська комісія.
1964 р. – цариця Катерина ІІ остаточно ліквідувала гетьманство.
У своїх наказах цариця вимагала від слухання урядовців: “Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб зітерти з пам’яті їх та їхню добу”.
1775 р. Дійшла черга до Запоріжжя російські війська зруйнували січ – столицю.
За кілька років потому спеціальним указом було закріплено всіх селян колишньої Гетьманщини.
У середині ХІІ ст. на місці колишньої Давньоруської держави було 15 князівств, а у ХІV ст. – близько 250.
Наприкінці ХІІ – на поч. ХІІІ ст. визначалися нові політичні центри, навколо яких почали об’єднуватися розрізнені руські землі і князівства. На території Південно-Західної Русі (сучасної України) таким центром стало Галицько-Волинське князівство, яке уторилося після об’єднання Галича і Волині під владою кн. Романа Мстиславовича у 1149 р.
Найбільший могутності це князівство досягло в останні роки правління Данила Романовича (Галицького).
І етап (119-1205) – утворення та становлення.
Галицько-Волинське князівство на зломі ХІІ-ХІІІ ст. за розмірами своїх володінь не поступається Священній Римській імперії.
Центром держави був Галич.
ІІ етап (1205-1238) – тимчасовий розпад єдиної держави.
Характерними рисами у цей час були:
оголошенням князем боярина Володислава Кормильчига (1213_1214);
проголошено королем “Галичини та Володимерії” п’ятирічного інгурського королевича Каммана (Каламана) 1214-1219 рр.
ІІІ етап (1231-1264) – об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом.
ІV етап (1264-1323) – стабільність та піднесення.
Найпослідовніше провадили державницьку політику батька Лев І Данилович (1264-1301)
На зламі ХІІІ-ХІV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева – князя Юрія І (1301-1315).
Наступником Юрія І став його син Лев ІІ (1315-1323)
V етап (1323-1340) – поступовий занепад.
Держава занепала та розчленувалася, Галичина під Польщею, Волинь – під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.
АКТ
ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,—
продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в
Україні,—
виходячи з права на самовизначення, передбаченого Стату-том ООН та іншими міжнародно-правовими документами,—
здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет Украї-ни, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Респуб-ліки урочисто
ПРОГОЛОШУЄ
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Кон-ституція і закони України.
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
Верховна Рада України 24 серпня 1991 р.
ДЕКЛАРАЦІЯ
ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
Верховна Рада Української РСР,
виражаючи волю народу України,
прагнучи створити демократичне суспільство,
виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,
шануючи національні права всіх народів,
дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціаль-ний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування наро-ду України, ,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.