Історія села Загайпіль Коломийського району Івано-Франківської області

Курсова робота

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….………....…3

Розділ1 Етимологія найдавніших праслов’янських племен. Перша

згадка та походження назви села................................................6

Розділ 2. Село під владою Польської корони………………………………….14

Розділ 3. Село під владою Австрії 1772-1918рр……………………………….17

Розділ 4. Село у XX столітті. Боротьба за волю України.……………........21

Розділ 5. Село у теперішні часи:

а) історія розвитку культури села………………………………….24

б) часи незалежності………………………………………………..28

Висновки …………………………………………………………………………...........31

Список використаних джерел і літератури……………….………………33

Додатки…………………………………………………….………..……….35

Вступ

Актуальність теми. Звернення до найважливіших подій минулого нашої української історії дає можливість сучасникам розуміти і оцінювати ті минулі події, що відбувалися в певну історичну добу. Вивчення цих подій завжди збагачує нас унікальним матеріалом для глибокого розуміння сучасності, спонукає для правильного вирішення цілого ряду питань у майбутньому. До розряду скурпульозного вивчення таких подій серед багатьох інших належить краєзнавство, зокрема – історія села Загайпіль Коломийського району, яка може мати важливе значення для сучасних і прийдешніх поколінь, що проживають і житимуть у ньому.

Мета дослідження полягає у науково-дослідницькому опрацюванні матеріалів з історії села Загайпіль, як почерпнутих нами з писемних пам’яток, а також підтверджених наукових гіпотез на основі архівних документів, так і з фольклорних джерел: легенд, переказів та оповідей старожилів села.

Для досягнення мети автором поставлені наступні завдання:

опрацювати матеріали архіву та письмові джерела із ЗМІ з теми дослідження;

зібрати усні перекази та достовірні факти про село з уст односельців-старожилів;

поєднати письмові та усні матеріали з досліджуваної теми у курсовій роботі.

Об’єктом дослідження є історія села Загайпіль з моменту виникнення цього населеного пункту до теперішніх часів.

Предметом дослідження є письмові першоджерела та усні згадки про перших поселенців села, їхні промисли, заняття, дії.

Завдання дослідження:дослідити історію села Загайполя в контексті історії Коломийщини, упорядкувати і систематизувати зібраний матеріал. Автором поставлено перед собою 5 основних питань, на які повинен дати повну, конкретну відповідь.

Коли вперше згадується село в письмових згадках, походження та назва села;

Події, які розгорталися у селі за панування польської корони;

Прихід австрійської влади на ці землі, та її політика;

Село у повоєнні часи, боротьба за незалежність;

Історія розвитку культури села.

Наукова новизна роботи: Вперше з науковим підходом розпочато систематичний збір різноманітних даних про село Загайпіль, чого не було зроблено досі ніким. Новизна цієї роботи полягає у тому, що жодної роботи по даному селі не було написано. Також виконана важлива робота у плані збору матеріалів у старожилів села.

Практичне застосування даної роботи: Робота може бути використана в шкільному чи краєзнавчому музеї, на уроках краєзнавства, або ж на виховних годинах , також вона пригодиться для написання фаховими спеціалістами книг з історії Коломийщини чи Прикарпаття.

Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють період з середини XII до початку XXI ст. Нижня межа точно не встановлена, оскільки існує припущення польського вченого Є. Смішка про те, що в урочищі «Могили», що знаходиться на околиці села Загайпіля, нібито було виявлено поселення людей доби пізнього палеоліту.

Перша письмова згадка датується 1400 р. (за статтею С. Процика «Топоніміка Коломийщини» у газеті «Вільний голос» № 98 за 1997 р.). Також під час написання курсової роботи було проаналізовано цілий ряд важливих історичних першоджерел, які допомогли досконаліше висвітлити поставлену проблему.

До найважливіших джерел, безсумнівно, належить:

«Архіви України», 1986р № 1

«Шематизм Станіславської греко-католицької Єпархії», 1935р

«Йосифінська і францисканська метрика», 1939р

Листи на читальні «Просвіти», 1921-1939р.

Відсутність на даний час фундаментальних досліджень, які б належно узагальнили всі матеріали з теми даної курсової роботи, засвідчує той факт, що досі не видано жодної книжки з даного питання. З цієї причини наша діяльність була покладена саме на дослідження, опрацювання та написання цілісної роботи, а надалі – на видання першої книги по даній темі.

Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Етимологія (походження) найдавніших праслов’янських племен. Перша згадка про Загайпіль

Наша історія сягає в далеку давнину. Та якою б вона не була віддаленою від нас, якісь бодай фрагментарні уцілілі корені ще збереглись: чи то в легендах, чи то в переказах, що передавались з покоління в покоління і частково дійшли до наших часів. З сивої давнини на наших теренах б’ється пульс національного життя. Наш багатий край манив розніжених еллінів та гордих римлян. Видатний історик Зубрицький писав, що захисний вал римського імператора Трояна проходив по лінії Щецін, Снятин, Балинці, Гвіздець, Кам’янка, Обертин, Хотимир. Врешті, для високопрофесійних істориків вже не є відкриттям, що саме етруски (або палазги) як наші найдавніші предки запліднили грецьку і римську культуру високими знаннями у всіх тогочасних галузях наук, етичними й естетичними поглядами, світоглядними переконаннями, що випереджували у своєму розвитку тогочасний античний світ на багато століть. Пелазгів багато хто з грецьких істориків називав лелегами, пояснюючи, що це ім’я походить від пелазької назви птахів «лелег», тобто лелек, бо, пояснюють греки, пелазги, як і вони, міняють своє місце проживання. За Геродотом, греки перейняли алфавіт у пелазгів-лелек. Фракійці, як пізніше почали називати пелазгів, голили голови, залишаючи оселедці, що викликає в кожного українця суто національні асоціації і значно пізнішими від фракійців запорозькими козаками. Варто принагідно зазначити, що в грецькій мові не існувало літер і звуків ж, ш, ч, і слова аріїв-пелазгів спотворилися дужче, ніж у випадку з цими ж пелазгами в Італії, де їх називали етрусками, а самі вони себе називали – русенами або русами.