Нераз треба було спинитися на якомусь місці і тут. готовитися до бою. Тоді випрягали коні і пускали, їх самопаш, — запорозькі коні були привчені ходити табунами, — а з возів будували кращий, оборонний табор. План такого табору бував різний. Нпр., 1625. р. на Цибульнику козацький табор мав вигляд півмісяця; в 1638. р. табор полковника Путивельця був овальний. Табор бував деколи дуже просторий. Під Берестечком 1651. р. табор Хмельницького мав мати по сім верстов уздовж і вшир. В оборонному таборі вози ставили близько один біля одного і зв'язували одне до одного їх колеса. Деколи звертали вози оглоблями до ворога. Так зробив бувПутивлець: »вози густо сполучив, оглоблі на подобу списів обернув, щоб і до возів самих пріиступу не було«. Острянин обезпечив табор наїженими рогатинами. До возів насипували землі, а то й цілком обкопували їх валом, копали ще рови, шанці і всякі засідки. Добути таку земляну фортецю було дуже важко; завдяки таборові козаки оперлися туркам під Хотином 1626. р. і часто успішно боронилися від поляків. Боплан каже: »У чому проявляють найбільше зручности та вмілости, то це битися табором, заслоняючися возами. Можна сказати, що під охороною табору 100 козаків не боїться 1000 поляків і так само 1000 татар«. А Старовольський додає: »Їх табор у злуці з польською кіннотою має величезну вагу, як це ми переконалися у війні з турками«.

Бій кінноти.

Табор служив не тільки для оборони, але й як опора для зачіпної акції, При своїй легкості й рухливості табор міг підійти близько під позиції ворога и військо могло в догідній хвилині почати бій.

До бою рушала наперед кіннота, а саме невеликі відділи, що викликали ворога на герць. »З-під полковничої корогви вискочило 40 коней«, читаємо в описі бою під Гомлем 1651. р. ,»Один із них виїхав на герць, викрикуючи по татарськи »гала-гала«; але один із залоги влучив його коня в голову«. Звичайно, з боку противника виїздили теж герцівники, і бій розгорався на цілій лінії.

З якою зброєю виступала кіннота до атаки, про це докладно історія не знає. У давніших часах козаки трималися татарської тактики, здалека обстрілювали ворога з луків, зблизька вдаряли списами. За Хмельниччини деякі козацькі відділи мали вже пістолі. Компанійці в XVIII в. мали короткі рушниці або пістолети. Але в остаточній зустрічі з ворогом вирішальною зброєю вершника була шабля і бій на шаблі акцію кінчав.

Література

Історія українського війська. Видання Івана Тиктора.

Крип’якевич І.П. Історія України (Відп. редактори Ф.П.Шевченко, Б.З.Якимович - Львів: Світ, 1990..- 520 с.) ("Пам'ятки історичної думки України")

Історія України. Смолій В.А.

Історія України. Бойко О.Д.

Михайло Грушевський "Ілюстрована історія України". Видання "Золоті ворота" філіалом СП "Лісінвест" та журналом "Радуга".

2. В.Ф.Антонович "Українська культура", Київ, 1993.

3. Антін Лотоцький . "Історія України", Івано-Франківськ, "Просвіта", 1991