Розділ I. Історіографія та джерела до проблеми вивчення історії НРУ

В умовах національно-культурного відродження України, ствердження її державності зростання міжнародного авторитету все більше значення набувають питання дослідження національного руху,який завжди служив важливим чинником збереження самобутності і не пересічності народу, хранителем його багато вікових традицій.

Особливу увагу, як дослідників, так і широкого загалу привертають 1960-80-ті роки, коли український національний рух залишився чи не єдиною силою опору політиці русифікації, реально доводив на практиці всю хибність штучно зрощеної в Кремлі „ теорії злиття націй ”.

Характерно, що в документах тогочасного вищого політичного керівництва СРСР та УРСР, колишніх радянських спецслужб український національний рух невиправдано пов’язувався з діяльністю „ купки відщепенців ”, які нібито протиставили себе суспільству. Водночас, як переконуємося з наявних матеріалів,його ідеї охопили найрізноманітніші верстви населення, поширювалися і розвивалися в наукових і творчих колективах, вирували в студентських аудиторіях знаходили своїх щирих прибічників на промислових підприємствах, колгоспах тощо.

Принагідно відзначити, що український національний рух в досліджуваний період знаходив своє відображення в найрізноманітніших проявах — від послідовної боротьби за розширення сфери вжитку рідної мови до створення нелегальних організацій, зорієнтованих на досягнення державної незалежності України.

При дослідженні вказаної теми, було використано чимало джерел. Всі вони різноманітні за своїм походженням, інформаційною насиченістю ступенем достовірності, загальною спрямованістю, відображають основні етапи створення та діяльності НРУ в контексті українського державотворення.

Основу джерельної бази для вивчення становлення та діяльності НРУ складають опубліковані джерельні матеріали: ухвали, звернення, а також джерела індивідуального походження – автобіографії, заяви, інтерв’ю, спогади провідників і членів Руху.

Автор статті “ Проблема консолідації української нації в установчих документах Народного Руху України ” О.С.Горбачова після опрацювання даної теми в архіві зазначила, що проблема діяльності Народного Руху України представлена окремим фондом народного Руху у центральному державному архіві громадських об'єднань України, в якому зберігаються програма і статус організації, а також листи громадян, звернення, резолюції, ухвали з'їздів НРУ тощо [ 53 ].

Розглядаючи джерельну базу щодо проблеми діяльності НРУ, варто відзначити, що О.В.Гарань у своїй праці “ Від створення Руху до багатопартійності ” відзначає, що у програмних документах НРУ, прийнятих на його Установчому з’їзді (вересень 1989 р.), зазначалося, що "Народний рух України за перебудову – масовий громадсько-політичний рух республіки, що виник як вияв народної ініціативи за докорінне оновлення суспільства", а його головна мета – побудова в Україні демократичного й гуманного суспільства, відродження української нації, забезпечення національно-культурних потреб усіх етнічних груп республіки і створення суверенної української держави, яка будуватиме свої стосунки з іншими республіками СРСР на підставі нового союзного договору. Однак пізніше все більше членів Руху, його керівництво виступають за повну самостійність України. Отже, на другому Всеукраїнському з’їзді Руху, який відбувся у жовтні 1990 року до його програмних документів було внесено положення, що Рух виступає за незалежність України, а з назви організації було знято слова "за перебудову" [ 48, с. 42 - 43 ].

Отже, головним джерелом діяльності Народного Руху України є програма партії з якої випливає її мета: досягнення державної незалежності України, створення ненасильницькими засобами демократичної республіки.

У програмі зазначається, що у своїй діяльності Рух керується принципами гуманізму, демократії, гласності, свободи слова, плюралізму, соціальної справедливості, виходячи з інтересів усіх громадян України, незалежно від їх національності. Рух згуртовує їхню патріотичну енергію, виявляє їхню волю до політичного, економічного та культурного відродження України.

Характеризуючи дану програму, варто відзначити, що вона складається з преамбули та цілей і напрямків діяльності Руху, які представлені в програмі у формі розділів.

Отже, програма складається з таких цілей та напрямків діяльності Руху:

забезпечення прав і свобод людини, прав народу, моральне оздоровлення особи й суспільства;

досягнення суверенітету України відповідно до положень Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.;

сприяння встановленню й розвитку безпосередніх відносин України з іншими суверенними державами;

побудова здорової, орієнтованої на добробут людей економіки України;

соціальна справедливість ;

економічна безпека суспільства;

національно-культурне будівництво;

охорона здоров’я та спорт;

активна участь у загальноєвропейському процесі, встановлення і розбудова дружніх міжнародних відносин.

Кожен з цих розділів вміщає в собі статті, які дають змогу докладніше дізнатися про діяльність НРУ. В програмі говориться, що Рух діє в межах Конституції та законів України відповідно до своєї Програми та свого Статуту [ 6 ].

Отже, в першому розділі "Права людини. Права народу " говорилося про те, що політико – правова система суспільства має забезпечити свободу та громадські права особи. Рух вважає, що всі люди народжуються вільними рівними у своїй гідності і правах. Недоторканість особи та її гідність охороняються законом. Рух обстоював принцип повної рівності кожного громадянина, органу влади, або конкретного його представника перед законом.

Рух домагався послідовного здійснення в Україні конституційно гарантованих прав недоторканності особи, її житла таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, охорони таємниці особистого життя громадян. Вважав неприпустимими будь-які обмеження громадських і політичних прав, переслідування з політичних, соціальних, релігійних, національних чи расових мотивів, а тоталітаризм – пережитком і розглядав як неприпустиму існуючу практику втручання органів безпеки та охорони порядку у сферу ідеології. Послідовно виступав за відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих особам унаслідок політичних репресій [ 13 ].

Рух обстоював право на легальну діяльність будь-яких громадських організацій , право людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, а також виступав за неухильне забезпечення прав національних меншин, домагався реального здійснення в Україні принципу свободи