Порушуючи вище згадану суперечку в НРУ, телеканал “ Вежа ” висловився так: “Про фатальність вибору між Віктором і Юлею свідчив внутрішній конфлікт в Народному Русі України. В суботу, 11 жовтня 2008 р., конференції Івано-Франківської та Тернопільської крайових організацій НРУ, які обрали делегатів на всеукраїнський партійний з’їзд, прийняли резолюцію на підтримку Віктора Ющенка. Позицію колег поділяли львівські рухівці. Натомість керівництво партії і передовсім її лідер Борис Тарасюк зробили протилежну ставку – на Тимошенко. Власне, дрейф Бориса Івановича в бік БЮТу політичні оглядачі відзначали ще влітку. Але на загал внутрішньопартійні чвари не виносилися, і тільки згодом. Опоненти публічно обмінялися ударами. В резолюції Тернопільської крайової організації Бориса Тарасюка було звинувачено в “ перевищенні повноважень, відступі від ідеологічних та програмових засад НРУ ” і навіть “ зраді національних інтересів ” заради міністерських портфелів і кількох місць в прохідній частині місць в списку БЮТ. Тернопільська організація НРУ звернулася до учасників з'їзду партії з пропозицією висловити Борису Тарасюку недовіру. Прикарпатські рухівці були стриманіші у висловах: наголосивши на ідеологічній несумісності НРУ і БЮТ, політичній легковажності й зрадливості Тимошенко, вони не зачепили особисто Тарасюка.

Втім Борис Іванович у боргу не залишився і вже у вівторок, 14 жовтня 2008 р., розповсюдив заяву, в якій лідерів трьох найбільших рухівських організацій звинуватив у змові з главою президентського Секретаріату Віктором Балогою. Мета змови – змінити керівництво Руху і навіть знищити партію. Попри симетричність звинувачень, саме Тарасюк виглядав менш переконливим у цій суперечці. Так, 18 жовтня 2008 р. на рухівській конференції в Івано-Франківську лише п’ятеро з кількох сотень делегатів висловилися за співпрацю з БЮТ. Подібною була ситуація у Львові і Тернополі.

Пояснити обставини і можливі наслідки конфлікту в Русі “ Галицький кореспондент ” попросив голову Івано-Франківської крайової організації НРУ, народного депутата України Романа Ткача. На думку Романа Володимировича, саме Президент здатен запропонувати Україні чітку перспективу політичного, економічного і культурного розвитку. Логіку Ющенка можна зрозуміти, а отже спрогнозувати. Натомість Юлія Тимошенко “ частіше діє і говорить ситуативно – сьогодні одне, завтра друге, позавтра третє ”. “ Для себе особисто, як політик, депутат, людина я поставив для себе прапорець: ніколи за жодних обставин не буду з Юлією Володимирівною в законодавчій чи виконавчій владі ”, – наголосив рухівець.

Роман Ткач заперечував чутки, начебто Тимошенко обіцяла йому прохідне місце в БЮТ, а то й крісло міністра агропромислового комплексу. Не обговорювалися посади й у розмовах з Президентом. Втім депутат припустив. Що якби погодився на союз із БЮТ, прохідне місце не було б проблемою. Потрапити ж до парламенту за списком пропрезидентської сили буде значно складніше [ 87 ].

Можливість розколу Руху Роман Ткач відкинув, навіть якщо з’їзд вирішить іти на вибори з БЮТом. “ Я ніколи не увійду в історію Руху як розкольник. Якщо більшість делегатів проголосують за політичний союз з БЮТом, я призупиню членство в Русі ”, – запевнив Роман Ткач. На питання, хто стане керівником крайової організації НРУ у випадку блокування з БЮТ, Ткач відказав, що знає таких, але називати прізвища не хоче. Втім, за інформацією “ Галицького Кореспондента ”, найбільш ймовірними кандидатами були б Роман Сушко, керівник апарату партії, або ж екс-нардеп Богдан Костенюк. Сушка вважають одним із ідеологів союзу Руху із Тимошенко. Втім жоден з них не може похвалитися особливим авторитетом серед прикарпатських рухівців. На думку Романа Ткача, пропрезидентська сила мала б піти на вибори у формі спілки НСНУ, УНП і НРУ. в ідеалі до них мали б додатися ще “ Свобода ” і КУН. Ткач категорично був категорично був проти блокування з Єдиним Центром.

На 2008 р. група Романа Ткача, яка склалася ( здебільшого юристи що працювали з ним в ІФОДА ) спільно з політтехнологами розробляє стратегію виборчої кампанії пропрезидентської сили в Західній Україні. Ткач впевнений, що Тимошенко і БЮТ переоцінюють свої можливості. Якою буде політична реальність після виборів, рухівець гадати не береться, а впевнений, що “ однозначно буде інакше, і однозначно буде краще ” [ 87 ].

Отже, з вище сказаного можна зробити висновок про те, що НРУ на сучасному етапі відіграє важливе місце і роль у політичному житті України. Незважаючи на розкол у партії, НРУ зумів його подолати, увійшовши у 2002 р. до виборчого блоку Віктора Ющенка “ Наша Україна ” і надалі продовжує його підтримувати. Свідченням чого є входження на сьогодні до єдиної парламентської фракції “ Наша Україна – Народна Самооборона ”, яка підтримує В.А. Ющенка.

ВИСНОВКИ

Рух – це перша масова громадсько-політична організація в республіці досліджуваного періоду ( з 1993 р. – політична партія України), яка відіграла у цей час ключову роль у здобутті Україною незалежності, становленні багатопартійності і політичного плюралізму, розвитку національно-демократичних процесів та консолідації суспільно-політичних організацій, об’єднань і груп.

Аналіз історичних передумов виникнення НРУ приводить до висновку, що вони визначаються і внутрішніми, і зовнішніми чинниками: станом України в межах радянської держави, а також розвитком міжнародної суспільно-політичної думки у напрямку свободи і незалежності кожного народу, його правом на самостійну національну державність. Суб’єктивним фактором створення НРУ слід вважати традиції національно-визвольного руху українських дисидентів, шістедисятництва, УГС й інших національно-демократичних організацій та об’єднань, споконвічні прагнення українців до самовизначення, здобуття національних прав і встановлення власної держави. Об’єктивними