Поряд із Програмою та Статутом Народного Руху України важливу роль відіграють: ухвали, звернення, заяви, виступи членів Руху.

Серед ухвал чільне місце в цьому списку посідає “ Ухвала Других Всеукраїнських зборів НРУ ”. У її змісті ідеться про Другі Всеукраїнські збори Руху, які відбулися м. Києві 25-28 жовтня 1990 року, на яких НРУ розглянув і обговорив питання про політичну ситуацію в Україні та завдання Руху, врахувавши пропозиції, висловлені в доповідях і промовах представників Руху з різних регіонів України. На цих зборах НРУ визначив такі характерні особливості тодішньої політичної ситуації, яка існувала, а також засади своєї подальшої роботи.

Важливе місце в діяльності Руху належить ухвалі “ Про союзний договір ” в які йдеться про те, що після розпаду Радянського Союзу, його партійна система хапалася за останню надію для самозбереження, тобто за Союзний договір. В контексті даної ухвали, щодо національно-політичної діяльності НРУ виступав проти Союзного договору, вважаючи, що він є гарантом подальшого існування всевладдя КПСС, замінюючи собою 6 статтю брежнєвської конституції.

В ухвалі ” Про створення економічних кордонів України ”, говорилось про те, що з України вивозилися матеріальні ресурси, продукти харчування, збирали кредитні ресурси, валюту, коштовність тощо. Тому НРУ в даній ухвалі виступав проти цього і щоб цьому запобігти вимагав від Верховної Ради і Ради Міністрів УРСР вжити реальних і рішучих заходів по захисту власного народу [ 13 ].

Важливими документами у діяльності НРУ є його звернення, які є різні за своєю тематикою. Характеризуючи дані документи можна відзначити, що важливими з них є такі звернення: ” До християн усіх конфесій в Україні ”, “ До селян ”, “ До молоді ”, “ До всіх осередків Руху, всіх демократичних організацій ”, “ До всіх лідерів та керівників партій демократичного, патріотичного спрямування ”, “ До виборців України ” тощо. В яких відображалась різнопланова діяльність НРУ, що була зумовлена тими подіями, які відбувалися в Україні та за її межами [ 2, 3, 4, 5 ].

Одне зважливих місць у діяльності НРУ належить заявам. Серед них виділяються такі: ” Заява голові Верховної Ради України В. Фокіну від Других Всеукраїнських зборів НРУ ”, “ Заява до його Святості Патріарху Московському Алексію II від народних депутатів України, делегованих мирянами ” тощо. В цих заявах порушувались в основному питання релігійного характеру, які набули в той час резонансного характеру [ 2 ].

Важливим джерельним матеріалом для дослідження діяльності НРУ служать виступи голів НРУ, а також його учасників. Слід відмітити “ Виступ члена Великої Ради НРУ В'ячеслава Чорновола ”, який був одним із членів голів НРУ. В даному документі В. Чорновіл зазначав, що йому не подобаються з'їзди Руху, які є багато голослівні, але у свою чергу мало дієві. Він вважав, що на з'їзді Руху всі думки і робота його членів мала бути сконцентрована навколо питання, що таке Рух, куди він прийшов і що його чекає [ 1 ].

Характеризуючи джерельну базу діяльності НРУ, варто віддати належне матеріалам Всеукраїнських наукових конференцій НРУ. Важливе місце з яких належить матеріалам третьої та четвертої Всеукраїнської конференціям. У матеріалах третьої Всеукраїнської конференції, яка відбулась 10-11 вересня 1998 р. в м. Одеса зазначалося, що організатори конференції поставили собі за мету проводити аналогічні конференції через кожні два роки, а також подальше вивчати історію НРУ та його діяльність, особливо під час виборчої кампанії до Верховної Ради України ( лютий – березень 1998 р.). Важливим серед досягнень третьої конференції є помітно вищий дослідницький рівень поданих матеріалів. Вони практично позбавлені агітаційності. У науковому збірнику вміщені доповіді всіх учасників, незалежно від їх політичної спрямованості, за винятком тих, що не відповідали технічним вимогам [ 8 ].

У збірці матеріалів четвертої Всеукраїнської конференції “ НРУ: місце в історії та політиці ”, порівняно з останньою конференцією спостерігається збільшення кількості надісланих тез.

Розкол у лавах НРУ, що трапився у 1999 р., як не дивно вплинув позитивно на роботу конференції. У документі зазначається, що у 1999 р. голова НРУ Г. Й. Удовенко на засіданні Центрального проводу Руху (червень 2000р. ) закликав не ігнорувати запрошення на конференцію та приймати участь у її роботі.

У збірнику матеріалів за результатами четвертої Всеукраїнської конференції вміщені всі запропоновані матеріали незалежно від їх політичної спрямованості [ 9 ].

Отже, різноманітний комплекс історичних джерел до даної теми роботи та їх аналіз дають можливість висвітлити багатогранну громадсько-політичну діяльність НРУ в контексті відродження і становлення державної незалежності України, його вплив на подальші національно-політичні процеси, які відбувалися в Україні.

Аналізуючи історіографію даної проблематики можна говорити про те, що НРУ та його місце в історії і суспільно – політичному житті України залишається на сьогодні не достатньо висвітленими. Фактично до кінця 1990-х років інтерес вітчизняних дослідників до вивчення діяльності НРУ був не досить великим, і мав суто прикладний характер, пов'язаний з аналізом сучасного політичного процесу. Перші праці І. Мартинюка, Л. Лук'яненка та інших, у яких розглядається роль національного чинника в процесі демократичного становлення України вийшли на початку 90-х років XX століття. Публікації переважно присвячувались розвитку політичних подій на передодні незалежницького періоду мали, як правило, описовий характер та відчутну політичну заанглажованість. У них міститься матеріал, який