також група володимирських бояр. Бояри, які були проти князівської влади, запросили княжити трьох Ігоревичів, синів героя "Слова о полку Ігоревім". Та для багатьох бояр це стало великою помилкою. Не бажаючи ділитися владою з боярами, Ігоревичі знищили майже 500 бояр. Однак бояри з допомогою угорців стратили Ігоревичів. Скориставшись обуренням мас, польські й угорські феодали, прикриваючись захистом прав Данила і Василька, захопили й поділили між собою Галичину. Данило і Василько у 1215 р. дістали батьківську вотчину — Володимир.
У 1219 р. галичани повстали проти угорців. Бояри запросили княжити Мстислава Удатного, і він княжив у Галичі до 1228 р. Водночас Данило і Василько об'єднали землі Волинського князівства і в результаті воєнних дій тільки у 1238 р., спираючись на городян і духівництво, заволоділи Галичем. Так була відновлена єдність Галицько-Волинського князівства.
У цей самий період виникла загроза німецької феодально-католицької агресії. У 1237 р. німецькі лицарі-хрестоносці захопили місто Дорогичин і хотіли перетворити його на опорний пункт для дальшого просування в Галицько-Волинське князівство. У 1238 р. Данило розбив хрестоносців і звільнив Дорогичин.
Данило Галицький і далі здійснював політику об'єднання українських земель. У 1240 р. він захопив Київ і посадив там свого воєводу Дмитра. Взявши собі Галичину, Данило віддав Василькові Волинь.
Проте обидва князівства ще протягом певного часу існували як єдине ціле під орудою старшого брата Данила.
У внутрішній політиці Данило, як і його батько, намагався забезпечити собі підтримку серед селян і городян, щоб не залежати від бояр. Він побудував багато міст, у тому числі в 1256 р. Львів, який був названий на честь його сина Лева. Для заселення нових міст Данило запрошував ремісників і купців з Німеччини й Польщі, а також руських земель. Багатонаціональний характер галицьких міст підсилювався великими вірменськими і єврейськими громадами, які після занепаду Києва переселилися на захід. У селах для захисту смердів від бояр призначалися спеціальні чиновники, створювалися військові загони із селян. Та монголо-татарська навала перешкодила Данилові здійснити його плани.
Список літератури:
Полонська-Васшенко Н. Історія України. - К, 1995. - Т. 1-2.
Реєнт О. П., Лисешо О. П. Українська національна ідея і християнст-во. — К., 1995.
Сергійчук В. ОУН—УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. -К., 1996.
Симон Петлюра та його родина: До 70-річчя його трагічної загибелі: Документи і матеріали. - К., 1996.
Субтельний О. Україна. Історія. - К, 1993.
Толочко П. П. Від Русі до України. Вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні праці. - К, 1997.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2 т. - К, 1996 1997.
Українці в світі. - Мельбурн, 1997.
Украйна и Россия: общество и государство. - М., 1997.
Яблонський В Сучасні політичні партії України: Довідник. - К, 1996.
ЯворницькийД. І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. - К, 1990.