За Конституцією Чехословацької республіки від 29 лютого 1920 р. Закарпаття проголошувалось автономною територією з правом мати свій крайовий Сейм, повноважний у справах мови, освіти, релігії, місцевої адміністрації тощо. Закони, ухвалені Сеймом, набирали чинності лише після їх затвердження Президентом республіки. Однак, вибори до Сейму не були проведені, а за розпорядженням від 26 квітня 1920 р. управління Підкарпатською Руссю було передане губернатору і віце-губернатору, яких призначав Президент республіки. При губернаторі створювалась Губерніальна рада у складі губернатора як її голови, віце-губернатора як його заступника, 10 обраних членів і 4 призначених урядом за поданням губернатора членів. Відповідно, була ліквідована Тимчасова автономна директорія і посада адміністратора краю.

За Законом “Про організацію політияного управління” за липень 1927 р., що набрав чинності з 1 липня 1928 р., була проведена адміністративна реформа з метою відмінити особливий статус Закарпаття. Територія Чехословаччини була поділена на 4 адміністративні одиниці – краї (Чехія, Моравія і Сілезія, Словаччина, Підкарпатський край), у яких вся влада належала крайовому президенту, призначеному Президентом республіки. Дорадчим органом при крайовому президенті було крайове представництво, яке на Закарпатті складалось з 12 обраних і 6 призначених урядом членів. Територія Закарпаття поділялась на 12 округів з окружними представництвами, голови яких мали широкі повноваження і фактично були представниками уряду на місцях.

Вагомі зміни відбулись у галузі освіти і культури – значно зросла кількість освітніх закладів, у школах буа дозволена українська мова, відтак поширились культурні товариства українофільського і русофільського напрямів. У Празі на кошти чехословацького уряду у 1921 р. відкрився Український вільний університет з філософським і юридичним факультетами, який у 1946 р. був відновлений у Мюнхені. У Подєбрадах у 1922-1935 рр. діяла Українська господарська академія, згодом перетворена в Український технічно-господарський інститут, відновлений після другої світової війни у м.Регенсбурзі у Баварії. У 1923-1933 рр. у Празі діяв Український педагогічний інститут ім.М.Драгоманова.

Після Мюнхенської умови між главами урядів Англії, Франції, Німеччини і Італії про розчленування Чехословаччини від 29 вересня 1938 р. чехословацький уряд 11 жовтня дозволив створити автономний уряд Карпатської України, який 26 жовтня очолив священик Августин Волошин (пізніше – останній ректор Українського вільного університету у Празі). Водночас вирішення питання про угорську національну меншість чехословацький уряд був змушений покласти на Арбітражну комісію у складі міністрів закордонних справ Німеччини і Італії, яка 2 листопада 1938 р. у Відні ухвалила найбагатшу частину Закарпаття з містами Ужгород, Мукечево і Берегове приєднати до Угорщини. Відтак, столицю Карпатської України було перенесено з Ужгорода до Хуста. Було сформовано Карпатську Січ у складі близько 6 тис. вояків. 12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України, який 15 березня 1939 р. проголосив її самостійність, прийняв Конституцію і обрав А.Волошина Президентом. Однак, ще 14 березня 1939 р. угорський диктатор М.Хорті з санкції Гітлера видав наказ угорській армії окупувати усю територію Закарпаття, і упродовж кількох днів угорські війська захопили увесь край. Водночас 15 березня 1939 р. німецькі війська вступили у Прагу, а 16 березня Гітлер видав розпорядження про створення Протекторату Чехії і Моравії, а Словаччина стала окремою державою-маріонеткою; відтак, Чехословаччина припинила своє існування.

До червня 1939 р. Закарпаттям управляв військовий диктатор генерал Новакович, а після того уряд Хорті перейшов до цивільної системи регентських комісарів, які утримували всю владу. Територія Закарпаття була поділена на 3 адміністративні експозитури (Ужанську, Березьку, Марамороську з центрами в Ужгороді, Кошице і Хусті) і 12 жуп, очолюваних комісарами.

Б) Створення і діяльність органів народної влади у Закарпатті та його входження до складу УРСР

У жовтні 1944 р. радянська армія перейшла Карпати і наприкінці жовтня звільнила Закарпаття від від угорських і німецьких окупантів. Відтак, почався рух за вихід Закарпаття з Чехословацької республіки і входження її до складу УРСР; проводились вибори у тимчасові органи державної влади - народні комітети. 26 листопада 1944 р. у Мукачевому відбувся І З`їзд народних комітетів Закарпатської України, на порядку денному якого було: 1. визволення Закарпатської України від німецько-угорських окупантів; 2. воз`єднання Закарпатської України з УРСР; 3. наділення селян, робітників і службовців землею і лісом; 4. вибори Народної Ради Закарпатської України. З`їзд одностайно прийняв Маніфест про воз`єднання Закарпатської України з УРСР і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з`їзді Народна Рада 27 листопада 1944 р. сформувала уряд у складі Президії Народної Ради і її уповноважених з окремих галузей управління.

Місцевими органами державної влади відповідно до адміністративно-територіального поділу були окружні (обирались делегатами сільських народних комітетів даного округу), міські і сільські народні комітети (обирались безпосередньо мешканцями села чи міста на загальних зборах); норма представництва у них залежала від кількості населення села, міста чи округу. Місцеві народні комітети були органами державної влади і водночас органами місцевого управління. Їх компетенції підлягали усі питання господарського, політичного і культурного будівництва та загального добробуту населення - розробляли місцевий бюджет і забезпечували його виконання, здійснювали керівництво і контроль за діяльністю підприємств і підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реалізацію актів Народної Ради, охорону державного ладу і прав громадян. Виконавчими органами народних комітетів були їх президії у складі голови, 2 заступників і кількох членів, які очолювали відділи, створювані при народних комітетах.

Оскільки ще у травні 1944 р. чехословацький емігрантський уряд підписав