Феномен отаманщини періода Директорії - В. Відродження нації: У 3 ч. К.: Політвидав України, 1990. Ч. 1. 348 с.; Ч. 2. 327с.; Ч. 3. 535 с.; Дор�...

Реферат - Феномен отаманщини періода Директорії

В. Відродження нації: У 3 ч. К.: Політвидав України, 1990. Ч. 1. 348 с.; Ч. 2. 327с.; Ч. 3. 535 с.; Дорошенко В. Мої спогади про Симона Петлюру. //Свобода. 1953. Ч. 143150; його ж. Мої спомини про недавнє минуле (1914 1920). Мюнхен, 1969. 543 с.; Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. Прага, 1927. 333 с. 3. Григоріїв Н. Петлюрівщина. Прага, 1925. 24 с.; його ж. Українська боротьба за державу в роках 19171920. Чому українці не вдержали своєї держави. Скрентон, 1934. 47 с.; Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. К.: Укр. письменник, 1993. 413 с.; Стахів М. Україна в добі Директорії УНР: У 7 т. Торонто, 19621965. (276+248+276+353+248+247+431) с.; 4. Эйдеман Р. Борьба з кулацким повстанчеством и бандитизмом. Харьков: Издание Укрпура, 1921. 48 с.; його ж. Очаги атаманщины и бандитизма. Харьков: Издание Укрпура, 1921. 32 с.; Лихолат А.В. Разгром буржуазнонационалистической Директории на Украине. К.: Госполитиздат, 1949. 216 с.; його ж. Розгром націоналістичної контрреволюції на Україні (1917 1922 рр.) К.: Держполітвидав, 1955, 663с.; Рибалко И. Разгром буржуазнонационалистической Директории на Украине. Харьков, 1962. 185с. 5. Мартос Б. Оскілко і Болбочан: спогади. Мюнхен: Видво Белей, 1958. 62 с.; Вишнівський О. Повстанський рух і отаманія. Збірник. Дітройт, 1973. 129 с.; Ткаченко В. Отаманщина. //Віче. 1992. № 9. С. 119145. 6. Оскілко В. Між двома світами. Рівне: УНП, 1924. 48 с.; Тютюнник Ю. (Юртик Г.). Звенигородський кіш Вільного Козацтва. //Літературнонауковий вісник. Львів, 1922. Ч. 2. С. 125133; ГорлісГорський Ю. Холодний яр. У 2х част. Львів, 19351937. 7. Капустянський М. Похід українських армій на КиївОдесу в 1919 році: Короткий воєнноісторичний огляд: У 2 кн. Мюнхен, 1946. Кн. 1. 110 с.; Кн. 2. 200 с.; Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. Матеріали до історії війська УНР. НьюЙорк: Червона Калина. Т. 1. Рік 1919. 1971. 264 с.; Т. 2. Рік 1920. 1982. 230 с. 8. Стахів М. Названа праця. Т. 2. С. 7071. 9. Винниченко В. Названа праця. Ч. 3. С. 287289. 10. Григоріїв Н. Петлюрівщина... С. 6. 11. Солдатенко В. Українська революція: концепція та історіографія (19181920 рр.) К., 1999. С. 413. 12. Капустянський М. Похід українських армій на КиївОдесу в 1919 році: Короткий воєнноісторичний огляд: У 2 кн. Мюнхен, 1946. Кн. 1. С. 2023. 13. Мицюк О. Доба Директорії УНР. Спомини і роздуми. Львів, 1938. С. 25. 14. Кин Д. Повстанческое движение против деникинщины на Украине. //Летопись революции. 1926. № 34. 15. Верстюк В. Махновщина: Селянський повстанський рух на Україні (191801921). К.: Наукова думка, 1991. С. 186. 16. Лозовий В. Кам'янецька доба Директорії УНР. Автореф. дис... канд. істор. наук. К., 1998. С. 16. 17. Удовиченко О. Названа праця. Т. 1. С. 83. 18. Мазепа І. Україна в огні і бурі революції 19171921. Т. 1. Центральна РадаГетьманщинаДиректорія. Прага: Вво Прометей, 1942. С. 183. 19. Мартос Б. Названа праця. С. 20. 20. Там само. С. 62. 21. Там само. С. 59. 22. Винниченко В. Названа праця. Ч. 3. С. 295297. 23. Мазепа І. Названа праця. Т. 1. С. 209. 24. Вістник Державних Законів. 28й випуск. Ч. 389. 1 серпня 1919 р. С. 203. 25. Брицький П., Сідак В. Петро Болбочан: хто він? Активний організатор захисту української державності, чи зрадник українського народу? //Симон Петлюра у контексті українських національновизвольних змагань. Збірник наукових праць. Фастів, 1919. С.210222. 26. Мазепа І. Названа праця. Т. 1. С. 209. 27. Тинченко Я. Злий геній С.Петлюри. //Академія. К., 1995. Ч. 1. С. 515. 28. Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. К., 1919. 616 с.; Героїзм і трагедія Холодного яру. Збірник. /Ред. Р.Коваль. К., 1996, 316 с. 29. Див: Шаповал М. Названа праця. С.142. 30. Див: Трудова громада. 1919. 29 липня. Ч. 26. 31. Феденко П. Повстання Нації. //Збірник памяти Симона Петлюри (1879 1926). Прага, 1930. С.92. 32. Симон Петлюра. Статті, листи, документи. Т. 2. НьюЙорк, УВАН у США Бка ім. С.Петлюри в Парижі, 1979. С. 518. 33. Симон Петлюра. Статті, листи, документи. Т. 1. НьюЙорк, 1956. С. 349.

К.і.н. Дем’янюк О.Й.

Луцький інститут розвитку людини Університету “Україна”

Повстання отамана В. Оскілка у квітні 1919 р.

Військово-політична ситуація за Директорії УНР навесні 1919 р. через відсутність чіткої програми державницького будівництва та несприятливі зовнішньополітичні фактори ускладнилася. Вихід зі складу Директорії В. Винниченка і поступове посилення позицій С. Петлюри були неоднозначно сприйняті політичними силами Української держави. Призначення Б. Мартоса головою уряду, якому більшість сучасників приписували соціалістичну орієнтацію, привело до формування опозиційного “правого” блоку.

Військова інтервенція змусила Директорію УНР залишити Київ та мігрувати містами Центральної і Західної України. При цьому члени Директорії перебували в різних населених пунктах, що ускладнювало колегіальне прийняття рішень. За таких обставин Дієва армія УНР, яка складалася з кількох десятків тисяч погано озброєних вояків, намагалася захистити залишки української державності.

У цей період характерною ознакою військового життя стала отаманія. Десятки ватажків різних ґатунків, утворивши озброєні загони, боролися за чи проти української державності, а часто лише задля свого власного інтересу. Дослідження виступу отамана В. Оскілка є актуальним ще й тому, що його наслідки були невтішними для Української держави.

11 квітня 1919 р. у Здолбунові на державній нараді обговорювалося становище на фронтах. Дилема миру з

Сторінки: 1 2 3 4 5 6