– виключне право вступити у володіння усім спадковим майном чи його певною частиною. Право спадкування настає лише по смерті спадкодавця; якщо майбутній спадкоємець помре раніше спадкодавця, то він не може передати своїм спадоємцям право спадкування, ще не набуте ним. Спадкування за законом повністю чи частково відбувається, якщо померлий не залишив дійсного заповідального розпорядження чи розпорядився не щодо усього свого майна, або якщо наділив не у належному розмірі тих осіб, яким за законом був зобов`язаний залишити спадкову частку, або ж якщо призначені спадкоємці не можуть чи не бажають прийняти спадок. Спадкоємцями за законом є ті, хто перебуває зі спадкодавцем у найближчій ліній спорідненості за законним походженням.
Б) Особисто-майнові права
Особисто-майнові права – права на якусь річ, які виникають лише стосовно певних осіб на підставі закону чи з прийнятих ними на себе зобов`язань. Особисто-майнові права, за якими одна особа зобов`язана щось вчинити на користь іншої, грунтуються або безпосередньо на законі, або на договорі, або на заподіяній шкоді.
Договори.
Божевільні і діти віком до 7 р. не можуть вступати у зобов`язальні відносини, а неповнолітні та повнолітні, які не можуть самостійно вступати у зобов`язання (обмежені у дієздатності), можуть укладати договори зі згоди батька або представника (опікуна чи піклувальника) та суду. Підстави недійсності договору – укладення його внаслідок помилки, під страхом, оманою, а також якщо предмет договору буде вилучений з обігу до його передачі стороні договору. Договір укладається усно чи письмово, судовим чи позасудовим порядком, при свідках чи без. Договори виконуються у час, місці і способом, визначеними сторонами.
Види договорів. Договір дарування – за яким особі надається річ безоплатно; притому договір вважається укладеним з моменту передачі речі (при усному укладенні договору) або з моменту укладення письмового договору про передачу речі.
Договір поклажі – за яким особа приймає на зберігання чужу річ; причому договір вважається укладеним з моменту передачі речі (а не з моменту усної домовленості). Поклажоутримувач не набуває ні права власності, ні володіння, ні користування, а лише утримує (держить) річ із зобов`язанням оберігати її від шкоди та повернути по спливу домовленого строку у тому стані, в якому прийняв її, причому з усіма приростами. Поклажодатель зобов`язаний відшкодувати поклажоутримувачу заподіяну з його (поклажодателя) вини шкоду і витрати, здійснені для збереження речі чи для збільшення постійних доходів від неї. Взаємні вимоги сторін договору щодо рухомої речі можуть бути заявлені шляхом позову лише упродовж 30 днів з моменту її повернення.
Договір ссуди – за яким особі передається неспоживна річ лише для безоплатного використання на певний строк; притому договір вважається укладеним з моменту передачі речі. Без згоди ссудоутримувача ссудодатель не вправі витребувати передчасного повернення йому речі, аналогічно ссудоутримувач без згоди ссудодателя не вправі передчасно повертати йому річ.
Договір позики. Предметом грошової позики можуть бути монети, паперові гроші, публічні відсоткові папери. У разі зміни вартості позичених грошей боржник повинен повернути позику рівноцінно тій вартості, яку він позичав. При позиці інших споживних речей (крім грошей) позикодавець може обумовити повернення їх у тій же кількості, того ж роду і якості, на що не вплине підвищення чи зниження цін у час дії договору. Дозволено нараховувати 6% річних на позику без застави і 5% річних на позику із заставою. Відсотки стягуються при поверненні позики, а якщо договір укладено на кілька років, то щорічно, причому не більш як за півроку наперед. Заборонено нараховувати відсотки на відсотки, однак відсотки, що наросли за 2 і більше років, можуть за домовленістю сторін бути виокремлені у новий борг. Відсотки з грошових позик сплачуються тим же родом грошей, що й сам капітал.
Договір купівлі – за яким річ надається іншій особі за певну суму грошей; притому право власності на річ набувається лише з моменту її передачі. Купівельна ціна сплачується готівковими грішми. Якщо річ відчужується частково за гроші, а частково за іншу річ, то договір вважається купівлею чи міною залежно від того, більше чи менше сплачено грошей порівняно з ціною відданої речі (при сумі грошей рівній ціні речі договір вважається купівлею). Для визначення ціни відчужуваної речі може слугувати ціна, визначена при попередньому її відчуженні, або середня ринкова ціна; якщо ж на товари існує такса, то продавець не вправі завищувати ціну речі. Продавець зобов`язаний зберігати річ до моменту її передачі покупцю, а покупець зобов`язаний прийняти річ негайно чи у домовленй час, сплативши купівельну ціну готівковими грішми. Якщо продавець передає річ покупцю без сплати ним купівельної ціни, річ вважається проданою у кредит, притому право власності на неї негайно переходить до покупця.
Особливі умови договору купівлі: збереження за продавцем права викупу проданої речі, право зворотнього продажу речі покупцем продавцю, право переважної купівлі продавцем проданої речі, продаж речі під умовою випробування, право продавця вибору кращого покупця, право продавця доручення продажу.
Викуп продавцем проданої речі – взаємоповернення купленої речі у тому ж стані та сплаченої суми; притому взаємовигоди від грошей і речі взаємопокриваються, а втрати і збитки відшкодовуються. Право викупу стосується лише нерухомих речей і належить продавцю пожиттєво. Аналогічні вимоги стосуються права покупця зворотнього продажу речі продавцю.
Право переважної купівлі проданої речі – належить продавцю щодо рухомих речей упродовж 24 годин, а нерухомих – 30 днів з моменту висловлення такої пропозиції покупцем, а при продажу судом з публічних торгів