- попередній продавець запрошується до участі, але з правом викупу речі за суму, пропоновану на торгах. Право переважної купівлі не поширюється на інші види відчуження, тобто без попередньої домовленості між продавцем і покупцем. Третя особа, яка придбала річ, на яку належало право переважної купівлі, вважається добросовісним або недобросовісним володільцем.
Купівля речі з правом випробування – річ не переходить у власність до покупця до сплати її ціни, притому упродовж строку випробування покупець вважається ссудоприймачем, а якщо строк випробування у договорі купівлі не вказано, то для рухомих речей він становить 3 дні, а для нерухомих – 1 рік.
Право вибору кращого покупця – належить продавцю, якщо річ ще не передана, а лише домовлено з одним покупцем про її продаж; якщо річ вже передана, то договір купівлі припиняється при появі кращого покупця у вказані у договорі строки, а якщо строк не вказано, то у строк, встановлений для купівлі з випробуванням (для рухомих речей 3 дні, для нерухомих – 1 рік). При припининенні договору купівлі в разі появи кращого покупця вигоди від речі і грошей взаємопокриваються, притому щодо покращення чи погіршення стану речі перший покупець вважається добросовісним володільцем.
Право доручення продавцем здійснення продажу речі третьою особою – у вказані строки третя особа зобов’язана надати продавцю купівельну ціну або повернути річ; притому у цей строк продавець є власником речі, і уповноважена особа відшкодовує йому збитки або навпаки отримує від нього відшкодування витрат. Якщо річ нерухома чи не визначена її ціна або строк сплати, то уповноважена особа вважається повіреним.
Оплатний договір особистих послуг (найм послуг) – коли наймач зобов’язується надати послуги чи здійснити роботи (зокрема, виготовити якийсь твір) за певну винагороду. Якщо винагорода не передбачена ні договором, ні законом, то встановлюється судом. Наймодавець може відмовитись від договору при суттєвих недоліках твору, які роблять його непридатним до використання чи прямо суперечать домовленому; якщо ж прийме цей твір, то може вимагати виправлення чи відшкодування шкоди, зокрема не сплатити певну частину винагороди. Наймодавець може не прийняти не виконаний у строк твір або вимагати відшкодування. Наймач отримує відшкодування в разі прострочення наймодавцем надання йому можливостей для виконання замовленого. Винагорода сплачується після виконання робіт, якщо ж робота здійснюється почастинно чи построково або протребує додаткових затрат, то наймач може вимагати сплати частини винагороди попередньо та відшкодування затрат. Якщо наданий для проведення робіт матеріал чи вже готовий твір випадково загине (повністю або частково), то відповідальність несе власник матеріалу чи твору; якщо ж наймодавець надав непридатний матеріал, а наймач не застеріг його і твір вийшов невдалий, то відповідальність несе наймач. Якщо матеріал надає наймач, то вважається, що це договір купівлі. Наймач не може бути достроково звільнений чи сам відмовитись від виконання. У виняткових випадках наймач може передоручити виконання, але особисто відповідає за третю особу. Умови договору особистих послуг поширюються також на найм адвокатів, лікарів, управителів, провізорів, художників, постачальників та інших осіб, що надають послуги за винагороду. До цього типу договорів належить також договір про видання твору, за яким автор надає іншій особі право відтворення твору через друк і право його збуту; притому видавець сплачує винагороду відразу по наданні твору. Якщо кількість екземплярів твору обумовлена, то на нові видання необхідна згода автора. Автор, що бажає здійснити перевидання зі змінами, вправі вимагати від видавця вилучення з продажу попереднього видання за умови відшкодування йому всіх непроданих екземплярів. Права автора на перевидання не переходять до його спадкоємців. Якщо замовник твору видавець, то йому належить повне право видання, а автор має право лище на обумовлену винагороду. Умови цього договору стосуються і музичних творів, географічних карт і топографічних креслень. Цей договір може передбачати і надання не винагороди, а певних речей чи виконання певних дій. Річ надана для вчинення неможливого чи недозволеного не підлягає поверненню.
Договір про спільність майна (тобто договір товаристськості, договір співтовариства, договір про спільну сумісну діяльність) – це співтовариство з метою спільного набуття, коли двоє чи більше осіб об’єднують свою працю чи також свої речі (майно) для досягнення спільної вигоди. Види товариства залежать від передачі у спільність лише окремої речі чи суми або цілого роду речей (всіх товарів, плодів, земель чи навіть всього майна учасників товариства). Якщо договір передбачає передачу всього майна, то мається на увазі дійсне (наявне на час укладення договору) майно, якщо ж договір передбачає передачу і майбутнього майна, то це стосується лише набутого, а не успадкованого майна, крім випадків, прямо передбачених у договорі. Майно повинно бути визначено і описано у договорі, інакше договір щодо передачі у спільність майна вважається недійсним. Спільність всього дійсного і майбутнього майна встановлюється здебільшого у договорах між подружжям. Все, що призначене для ведення спільних справ, становить майно чи капітал товариства, решта, що перебуває у володінні кожного члена товариства, вважається їх окремим майном. Якщо частки учасників товариства внесені грішми, споживними речима чи неспоживними, але оцінними, то не лише отриманий від них прибуток, а й сам капітал вважаються спільною власністю. Учасники товариства, які вносять у спільну справу не грошовий чи речовий внесок, а власну працю, мають право лише на прибуток, але не на капітал товариства. За загальним правилом частки учасників повинні бути рівними, але незалежно від розміру їх