– це майно, яке передається або обіцяється чоловіку дружиною або третіми особами; притому приданим може бути усе, що є відчужуваним і підлягає використанню. В разі неповноліття нареченої шлюбний договір укладає її батько або опікун з дозволу опікунського суду. Якщо наречена не має власного майна, то батьки зобов’язані забезпечити їй придане (позашлюбній дочці забезпечує придане її матір). Якщо ж батьки відмовляються надати дочці належне придане, то за зверненням нареченого чи нареченої суд зобов’язує батьків надати відповідне придане або звільняє батьків в разі їх матеріальної неспроможності від цього обов’язку, але якщо дочка вступила у шлюб без відома чи супроти волі батьків і суд визнає вагомою причину незгоди батьків зі шлюбом, то вони вправі не давати дочці приданого (навіть якщо згодом погодяться на цей шлюб). Якщо дочка втратить придане (хоч і не з власної вини), то не вправі вимагати від батьків нового приданого, навіть при вступі у другий шлюб. Якщо чоловік не обумовив отримання приданого при укладенні шлюбу, то не вправі вимагати його згодом. Упродовж шлюбу право користування і приросту приданого належить чоловікові. Якщо придане становлять гроші чи споживні речі, чи уступлені боргові вимоги, то чоловіку належить повне право власності. Якщо ж придане становлять нерухомі маєтки або права чи рухомість, якими можна користуватися зі збереженням їх сутності, то дружина вважається власницею, а чоловік володільцем з правом користування. За законом по смерті чоловіка придане переходить до дружини, а якщо вона померла раніше, то її спадкоємцям; якщо придане нареченій надали треті особи (у т.ч. батьки), вони вправі обумовити його повернення їм по смерті чоловіка. Особа, яка надала придане, вправі вимагати від обдарованого надання відповідного забезпечення (утримання) в разі такої потреби.
Зустрічне придане – те, що надає наречений чи третя особа нареченій для примноження її приданого. Упродовж шлюбу ним користується чоловік, а по його смерті власником стає дружина. Ні наречений, ні його батьки не зобов’язані надати зустрічне придане, але батьки повинні дати нареченому засоби до прожиття відповідно до їх матеріального стану.
Ранковий дарунок – дарунок, який чоловік обіцяє дати своїй дружині у перший шлюбний ранок, і зобов’язаний надати упродовж перших трьох років співжиття.
Шлюбний союз не встановлює між подружжям спільності майна, про це укладається окремий договір (умови якого розглянуті вище). Спільність майна надає одному з подружжя право на половину майна другого померлого подружжя. Спільність всього майна передбачає вирахування усіх боргів до розподілу майна між подружжям; спільність дійсного чи майбутнього майна передбачає вирахування лише тих боргів, які виникли внаслідок забезпечення вигоди спільного майна. Якщо один з подружжя володіє нерухомим маєтком, то при спільності майна він не вправі розпоряджати половиною цього маєтку, але другий з подружжя не отримує права на вигоди від цього маєтку упродовж шлюбу. Якщо між подружжям не було домовленості щодо використання їх майна, то кожен з них зберігає своє попереднє право власності і не має прав на майно, набуте другим з подружжя упродовж шлюбу. Притому вважається, що дружина доручила чоловіку як її законному представнику (як повіреному) управління її майном, поки вона не опротестовуватиме це. Як повірений щодо цього майна чоловік не зобов’язаний звітувати дружині про доходи від управління її майном, якщо це спеціально не обумовлювалось подружжям. Дружина, яка надала своє майно у володіння з правом користування чоловікові, але упродовж шлюбу сама користувалась усіма доходами від майна, теж не зобов’язана звітувати про це, допоки подружжя не домовиться про інше. У виняткових випадках чи в разі загрози заподіяння шкоди у чоловіка може бути відібране управління майном, але він також вправі зупинити невпорядковане ведення господарства дружиною і навіть клопотати про оголошення її марнотратною.
Вдовине утримання – те, що призначається дружині в разі вдівства та належить їй відразу по смерті чоловіка і видається на 3 місяці вперед. Крім того, дружині належить упродовж 6 тижнів зі смерті чоловіка, а якщо вона вагітна, то до спливу 6 тижнів після пологів звичайне утримання зі спадкового майна, але в час користування цим утриманням вона не отримує вдовиного утримання. Внаслідок повторного заміжжя вдова втрачає право на вдовине утримання.
Прикраси, дорогоцінне каміння та інші коштовності, надані чоловіком дружині, вважаються дарунком, а не ссудою.
Подружжя вправі скласти спільний заповіт про взаємоспадкування, а також призначити інших спадкоємців. Право спадкування виникає по смерті спадкодавця. Четверта частина усього майна спадкодавця, не обтяжена зобов’язаннями та боргами, за законом є предметом вільного заповідального розпорядження; але якщо спадкодавець не зробив розпорядження щодо цієї частки, то її отримує не спадкоємець за заповітом (навіть якщо йому заповідано усе майно), а спадкоємці за законом. Один з подружжя вправі надати другому подружжю по своїй смерті володіння майном з правом користування; але якщо овдовіле подружжя укладе повторний шлюб або відступить володіння майном з правом користування третім особам, то діти померлого вправі вимагати надання їм того майна у володіння з правом користування за відповідну щорічну оплату овдовілому подружжю. Договір, що зрівнює дітей від різних шлюбів у порядку спадкування, вважається недійсним.
В разі оголошення чоловіка банкрутом дружина вправі вимагати надання їй права на користування вдовиним утриманням або приданим. Якщо подружжя уклало договір про спільність майна, то в разі оголошення банкрутом когось з них, спільність припиняється і їх майно розділяється, як і в разі розлучення чи смерті.