В році рушив походом на Візантію і змусив її підписати торговельну угоду, яка відкривала широкі можливості для руських купців. Нову, не менш вигідну угоду було укладено в р.

Русь від Ігоря Рюриковича до Володимира Святого

Після смерті ( р.) київським князем став . Посиливши централізовану владу у боротьбі з волелюбними древлянами, він виступив проти печенізьких орд, які нападали на Русь. А у і роках здійснив не дуже вдалі походи на Візантію, після чого Русь втрачала контроль на Чорноморському узбережжі та в гирлі Дніпра і до того ж зобов'язувалася надавати військову допомогу Візантії. У році, намагаючись двічі поспіль зібрати данину з древлян, князь був вбитий.

Синові в той момент було три роки, тому влада перейшла до вдови - княгині . Насамперед вона жорстко помстилася древлянам за смерть чоловіка, спаливши їхню столицю Іскоростень разом з частиною городян. намагалася обмежити прерогативи місцевої знаті, впорядкувала збір данини і встановила більш суворий порядок управління.

За часів зміцнила економічна могутність Київської держави, піднісся її міжнародний авторитет. У р. відбулася дипломатична місія до Константинополя, де вона охрестилася. У р. руське посольство було виряджене до імператора Священної Римської імперії. У р. син та досяг повноліття і фактично став великим київським князем (юридично він ним був з часу смерті батька). Проте до самої смерті ( р.) залишалася радницею свого сина. За заслуги перед Київською державою і християнством княгиню пізніше було канонізовано.

ще більше зміцнив позиції Київської держави, розгромивши Хозарський каганат, Волзьку Булгарію, приєднавши в'ятичів, придунайські міста, Тьмутаракань, Прикубання, здійснивши вдалий похід на Болгарію.

Задля зміцнення влади київських князів на землях племінних князівств провів адміністративну реформу, посадивши старшого сина намісником у Києві, молодшого, , — в Овручі, де були сильні сепаратистські настрої, а позашлюбного сина послав правити від свого імені в Новгород Великий, який постійно прагнув відділитися від Києва.

У р. знову спробував посилити свій вплив на Балканах, організувавши другий болгарський похід. Але на цей раз йому не поталанило. Після тримісячної оборони у м. Доростолі був змушений підписати мир з Візантією, зрікшися своїх володінь на Балканах. Повертаючись на батьківщину ( р.), на острові Хортиця князівське військо натрапило на печенізьку засідку і цілком загинуло. Поліг і сам .

Як і його попередники, посилив позиції Русі на важливих торговельних шляхах, зміцнив кордони і підніс міжнародний авторитет своєї держави. Після його смерті починається жорстока боротьба за владу. прагнув підкорити братів і одноосібне правити Руссю. В р. він повів дружину на Овруч і розбив . , не чекаючи зіткнення зі старшим братом, біжить до Скандинавії, де наймає професійне варязьке військо. У р. він розбиває і стає великим київським князем.

Враховуючи, що князівська влада на місцях була практично необмеженою, починає своє правління, посадовивши синів і старших дружинників у містах Русі. Ті в свою чергу створюють апарат управління нижчого рангу. Це не могло не зумовити консолідацію держави. повертає Русі землі хорватів і дулібів, радимичів і в'ятичів, фактично завершуючи формування державної території. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги, західний кордон проходив Дністром, Карпатами, Західним Бугом, Німаном і Західною Двиною, на півночі — Чудським, Ладозьким та Онезьким озерами, на півдні — річками Південним Бугом, Доном, Россю, Сулою. Серйозною проблемою доби були набіги кочовиків. Для протидії цьому необхідна була сильна армія. Отож упроваджує військову реформу, встановлюючи феодальну організацію війська — службу за право володіти землею. Це зміцнило і власну владу князя. Окрім цього, створюється досить розгалужена система фортець, валів, опорних пунктів тощо.

Важливим напрямом діяльності було вдосконалення системи права, пристосування його до умов свого часу.

Цілком очевидно, що для зміцнення централізованої князівської влади потрібен був єдиний бог. Стара язичницька релігія з її розлогим пантеоном вже не відповідала вимогам суспільства. Вибір зупинився на християнстві православного (візантійського) обряду.

Введення християнства на Русі відбулося року. Охрестившись сам, зробив християнство державною релігією.

Наприкінці правління виникла реальна загроза єдності Київської Русі. Проти нього відкрито виступив прийманий син , а рідний син, новгородський князь , відмовився платити Києву данину. готувався до походу на Новгород, але у р. помер.

Ярослав Мудрий. Розквіт Київської Русі

Між синами , , , , і починається кривава боротьба за київський стіл, унаслідок якої Борис, Гліб і Святослав гинуть. Остаточна перемога над відбувається на р. Альті лише в 1019 р. У 1026 р. і уклали мирну угоду та поділили Русь: залишився княжити в Києві і на всьому правому березі , а — у Чернігові, Тьмутаракані та всьому лівобережжі, аж до своєї смерті у р.

Встановивши контроль над Київською Руссю, , прозваний Мудрий, звертається до зовнішніх проблем і починає боротьбу з печенігами. Генеральна битва відбулась у 1036 р., після якої печеніги вже ніколи на Русь не нападали. На честь цієї перемоги в Києві було закладено .

У період правління розширюються кордони Київської Русі: від Чорного моря і пониззя Дунаю на півдні аж до Фінської затоки на півночі, від Закарпаття на заході до верхів'їв Волги та Дону на сході.

Активізувалася й дипломатична діяльність. За допомогою династичних шлюбів зміцнив стосунки з кількома провідними європейськими державами. Сам він був одружений зі шведською принцесою Інгігердою, його сестра Марія (Доброніга) була дружиною польського короля Казимира І, син був одружений з полькою Гертрудою з династії Пястів,