Реферат - Литовські Статути
52

цілий рік перебували невеликі залоги козаків.

Таким чином, до останньої чверті XVI ст. козацтво лишалось скоріше певним родом занять і способом життя, а не соціальним статусом. Так чи інакше, з козаками контактували прикордонні урядники. Так, збройний супровід купецьких валок (тобто, обозів) по степових дорогах, що належав до обов’язків черкаського намісника, як правило здійснювався козацькими загонами. Нерідко урядники самі очолювали козацькі загони. З цього, ймовірно, починається перетворення козаків на окремий воєнізований соціальний стан.

Зі зростанням кількості та жорстокості кримських наскоків збройне козакування набуває усе більшого поширення. Сприяють цьому і місцеві представники польської влади, що мали певний зиск від наскоків на татарські табори та каравани. Поступово прикордонні сутички набувають політичного характеру. Перші письмові згадки про козаків датуються кінцем XV ст. Серед них – листи татарських ханів зі скаргами на козаків. Намагаючись уникнути конфліктів із Османською імперією, польський уряд вже у 1540-х роках намагається накласти перші обмеження на вилазки в татарські улуси, проте ці заходи не мали ніякого впливу.

Історія перших десятиліть козацтва знає багатьох видатних провідників. Так, визначне місце в легендарній історії козаччини посідає Остафій Дашкович, київський і черкаський староста (1514-1535). Дашкович, найімовірніше, був тюркського походження, як багато київських панів, і відзначився походами з козаками на татар, а також проти Московського князівства на чолі татарського війська. Проте остаточне становлення козацтва пов’язують передусім із постаттю Дмитра Вишневецького. Авантюрний лицар-герой, багатий князь, перший провідник козаків мав прізвисько Байда (з татарської – безтурботний чоловік). Князь Дмитро народився у місті Вишнівці на Волині – родовому маєтку Вишневецьких. У 1550-х його ім’я постійно фігурує у згадках про українське пограниччя. У 1552 році він разом з Бертраном Пертвичем здійснює похід на Очаків. І тоді ж, на початку 1550-х років, Дмитро Вишневецький закладає фортецю на острові Хортиця, яка, власне, і стає першою Запорізькою Січчю. Згодом Дмитро Вишневецький відзначився кількома вдалими походами на татар на чолі козацьких загонів. Кілька разів козацьке військо під його проводом надавало допомогу московському царю у нападах на турецьку фортецю у гирлі Дону. Легенда розповідає про героїчну смерть Байди у турецькому полоні, кинутого на гаки з фортечного муру. Як описує свідок цієї події генуезький дипломат Ґрiллo, під час триденних тортур йому відтяли руку й ногу, a потім, оскільки князь Дмитрiй бeзпeрeстaннo проклинав мaгoмeтaнську віру, убили стрілою.

Знаменитий воїн, улюблений вождь козаків, оспіваний в українських піснях і думах, він був грозою кримських татар і турок. Саме Вишневецькому судилося (так вважає більшість істориків) стати першим гетьманом в Україні і засновником Запорізької Січі.

Історики завжди сперечалися, ким же був Дмитро Вишневецький? Чи литовським і московським кондот’єром (найманцем) і шукачем пригод, як вважав відомий французький дослідник Шанталь Лемерсьє-Кельеже, чи захисником України від ворогів? Безперечно, він був таки справжнім патріотом своєї землі, захисником православної віри, не зрадив їй навіть під страшними тортурами.

ПІДНЕСЕННЯ КОЗАЦТВА

На кінець XVI століття стан козаків був вже досить чисельним. Так, у 1600 році населення Канева налічувало 960 мешканців, що належали до стану міщан, і понад 1300 козаків з родинами. Слава про військові подвиги козаків поширювалась далеко за межі Подніпров’я. Попри властиву шляхті та королівській владі ворожість до козацтва, після кількох невдалих спроб підпорядкувати Січ Польська Корона вирішує використовувати їх військову силу. Сподіваючись залучити козаків на службу, король Сигізмунд Август у 1572 році санкціонував створення загону із 300 козаків на чолі з польським шляхтичем Садовським, який формально не підпорядковувався урядовим чиновникам. Козакам, у свою чергу, призначалася платня з королівської казни. І хоч незабаром цей загін розформували, його поява стала важливим фактом визнання козацького авторитету.

Друга, більш вдала спроба створення подібного загону була здійснена королівським урядом у 1578 році. Король Стефан Баторій встановив плату шести сотням козаків, дозволивши їм розташувати у Трахтемирові (під Каневом) свій шпиталь та арсенал. Натомість козаки погоджувалися визнати за старшин призначених шляхтичів та утримуватись від самочинних нападів на татар. Ці козаки отримали назву реєстрових (внесених до реєстру). Головне завдання реєстрових козаків полягало в охороні кордонів. Ймовірно, польський уряд розраховував також за рахунок реєстрових козаків обмежувати запорожців. До 1589 року налічувалось вже близько 3 тисяч реєстрових козаків.

Вже до кінця XVI століття запорізьке козацтво перестало бути дивиною, екзотичним явищем для Європи. Україна, яка входила до складу Речі Посполитої, починає відігравати все важливішу роль у міждержавних відносинах країн Старого Світу. І, попри те, що запорізькі козаки були підданими польського короля, вони дуже часто вели самостійну політику у військовій сфері, не озираючись на Варшаву.

Так, після кількох їхніх вдалих походів у 80-х роках XVI століття (насамперед після взяття і зруйнування турецької фортеці Бендери 1583 року) ватиканська дипломатія вирішила залучити запорожців до участі у «Священній Лізі» — союзі християнських держав, занепокоєних посиленням експансії турків-османів у Європі.

Проте, таким чином Короні не вдалося уникнути конфлікту. В 1591 році вибухнуло перше козацьке повстання. Криштоф Косинський отримав від короля землі за службу короні. Не встиг він зайняти їх, як Януш Острозький, білоцерківський староста й полонізований нащадок славетного роду, привласнив їх. Розуміючи марність судового позову на могутнього вельможу, Косинський помстився тим, що напав зі своїми козаками на маєтки Острозького. Згодом хвиля

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17