Богдан Хмельницький народився у 1595 році в родині українського шляхтича Михайла Хме-льницького, котрий служив у польського магната. За свою службу Михайло отримав хутір Суботів на сучасній Черкащині. Він послав Богдана до школи єзуїтів у Ярославі під Львовом, де той дістав гарну, як на ті часи, освіту, оволодівши поль-ською та латинською мовами. В 1620 році у великій битві турків із поляками під Цецорою батько Богдана загинув, а сам Богдан потрапив у полон. Провівши в неволі два роки, Хмельницький повертається до Суботова, записується до реєстрових козаків, одружується й займається розширенням своїх маєтностей. Як заможний і обережний козак, Хмельницький вже уникає будь-якої участі у повстаннях 1625 та 1638 років. 1638 року завдяки добрим взаєминам з урядом він отримує посаду писаря Війська Запорозького і в 1646 році вирушає у складі козацького посольства до короля Владислава IV. У 50-річному віці Хмельницький стає сотником Чигиринського козацького полку. Усе вирішив випадок. У 1646 році, коли Хмельницького не було в Суботові, польський шляхтич Даніель Чаплинський за підтримки місцевих магнатів зажадав для себе маєтку Хмельницького, напав на Суботів, убив молодшого сина Хмельницького й викрав жінку, з якою щойно овдовілий козацький сотник мав намір одружитися. Коли численні скарги до суду виявилися марними, розлючений Хмельницький вирішив підняти проти поляків повстання й очолити його. У січні 1648 року він із жменькою прихильників втікає на Запорозьку Січ. За короткий час Хмельницький здобуває підтримку запорожців, виганяє із Січі польську залогу й добивається гетьманства. Відтепер на найближчі дев’ять років історію України визначатиме саме він. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбі з поляками була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв’язує цю проблему й звертається з пропозицією про союз проти поляків до давнього ворога козаків — кримських татар. Кращої нагоди й бути не могло. Саме тоді, коли його посольство прибуло до Криму, взаємини хана з поляками стали вкрай напруженими, й на допомогу козакам на чолі 4-тисячного загону було послано відомого воєначальника Тугай-бея. Навесні 1648 року поляки, попереджені про дії Хмельницького, послали на південь військо, щоб придушити повстання ще в зародку. У середині квітня під Жовтими Водами польський передовий шеститисячний загін зустрівся з об’єднаним козацько-татарським загоном. 6 травня, після тривалих боїв, протягом яких на бік козаків перейшли кілька загонів реєстрових козаків, висланих на допомогу полякам, польський авангард було розбито. Вражені поразкою, польські воєначальники повернули 20-тисячні війська у відступ. Проте 20 травня (до цього часу сили Хмельницького зросли до 15 тисяч без врахування татарської кінноти) поляки потрапили у козацьку засідку під Корсунем і знову зазнали поразки. Хмельницький взяв у полон багатьох офіцерів та великих вельмож, захопив польські гармати. А за шість днів до битви помер король Владислав IV. Річ Посполита разом втратила короля, командирів і армію. Перемоги козаків приголомшили поляків. Для Хмельницького ж складалися сприятливі обставини, і у червні козаки передали лідеру польської шляхти Адаму Киселю свої вимоги: збільшити реєстр до 12 тисяч, врегулювати конфлікти між уніатами та православними у суперечках за храми. Проте обидві сторони усвідомлювали тактичний характер цих переговорів і паралельно нарощували сили. Вирішальна битва відбулась 23 вересня під Пилявцями на Поділлі. Хмельницький знову проявив свій талант полководця і поляки були вщент розбиті. Загальну вартість захопленого Хмельницьким спорядження та іншого майна оцінювали на колосальну як на